Амартія Кумар Сен

Амартія Кумар Сен народився в м. Сантінікетан (Індія).  З 1951 – 1953 рр. Амартія Кумар Сен навчався у Президент-коледжі Калькутського університету. Отримав у 1953 р. ступінь бакалавра і вступив до Трініті-коледжу Кембриджського університету, в якому він одержав ступінь баклавра в 1956 та доктора наук в 1959 році.  Викладав уКолкатському, Джажавпурському, Делійському, Оксфордському, Каенському, Гарвардському, Кембриджському університетах, а також в Лондонській школі економіки та в Трініті-коледжі.

У 1960-1961 рр. вчений стажувався в Массачусетському технологічному інституті в США, де познайомився з Полом Самуельсоном, Робертом Солоу, Франко Модільяні та Норбертом Вінером. Потім він побував у Стенфордському університеті, після чого вирішив розлучитися з Кембриджем.

Амартія Сен  повертається в Індію, у 1963-1971 рр. він − професор економіки Школи економіки й університету Делі. Паралельно з викладацькою діяльністю активно займається розробкою проблем теорії суспільного вибору, теорії добробуту та економіки країн, що розвиваються.

У 1971 р. Амартія Сен покинув Делі і переїхав до Лондона, де протягом семи років викладав у Лондонській школі економіки. З 1977 по 1980 р він - професор економіки Оксфордського університету. Під його науковим керівництвом був написаний і захищений ряд кандидатських дисертацій, в яких, з використанням методології Сена, розроблялися окремі сторони теорії суспільного вибору.

У кінці 1980-х рр., після смерті своєї другої дружини Єви в 1985 р., Сен знову переїхав до США і відновив викладацьку і дослідницьку роботу в Гарвардському університеті. У 1992 р він опублікував книгу «Нерівність, розглянуте повторно», у якій проаналізував ряд нових для себе проблем, таких, як характеристики раціональності, вимоги об'єктивності та ін.

Уперіод з 1998 по 2004 роки був директором Трініті-коледжу в Кембриджському університеті.

У 1984 році А. Сен працював президентом Економетричного суспільства. Президентом Американської економічної асоціації (American Economic Association) він став у 1994 році, а до того, в 1989-му, був президентом Індійської економічної асоціації. Також у 2000 р. А. Сен став лауреатом премії В. Леонтьєва.

Журнал «Тайм» включив А. Сена до 100 найвпливовіших людей світу.

Нобелівський лауреат і нині працює у науковій і соціальній сферах. Його благодійний фонд Pratichi Trust вирішує гуманітарні проблеми в Індії. Вчений читає лекції, бере участь у соціально-політичному житті, консультує світову фінансово-політичну еліту.

Поле інтересів А. Сена настільки широке, що простягається від аксіоматичних теорій суспільного вибору до емпіричних досліджень причин та наслідків голоду. Усі теми його робіт тісно пов'язані з інтересом вченого до проблем розподілу економічних благ та особливим ставленням до збіднілих верств населення.

Сену вдалося з'ясувати процес перетворення розрізнених індивідуальних цінностей у спільні колективні рішення, а також умови, за яких можна узгодити рішення колективу з індивідуальними правами його учасників. На основі порівняння варіантів розподілу суспільного багатства вчений сформулював новий, більш точний індекс бідності.

Застосування Сеном власного теоретичного підходу в емпіричних дослідженнях поліпшило розуміння суті економічних механізмів, що провокують спалахи голоду.

Учений багато уваги приділяє країнам, що розвиваються. Фактично всі його роботи присвячені їх економікам. Амартія Кумар Сен стверджує, що бідність і масовий голод можуть існувати навіть за високого і зростаючого виробництва. Його аналіз показав, що у всіх випадках масового голоду існують великі соціальні групи, що не страждають від виснаження; голод, як правило, поширюється подібно до інфекційного захворювання: «експортується» з уражених голодом регіонів на «здорові» території.

Широке поширення і застосування набула розроблена Сеном нова система індексів устатистиці бідності та інших індикаторів, що вимірюють ступінь добробуту суспільства. Ці розробки розглядаються в якості важливого практичного застосування теорії суспільного вибору, оскільки вони тісно пов'язані з функціями добробуту, що представляють цінності суспільства.

Методика Сена дозволяє показати, наскільки нижче рівня бідності опускаються люди, а також визначити соціальні, у його розумінні, чинники, що знижують так званий рівень економічної мобільності, тобто здатність людини пристосовуватися до змінних економічних умов.

До числа таких факторів, що мають вирішальне значення, він відносить стан здоров'я бідняків і низький рівень освіти. Як вважає Сен, економічна політика, спрямована на надання індивідуальної допомоги тим, хто перебуває «лише на кілька доларів нижче рівня бідності, мало що дає тим, хто загруз у бідності».

У якості головного об'єкта критики при аналізі різних концепцій справедливості для А. Сена виступає стандартний утилітаризм, інформаційну основу якого складає сукупна корисність, де під "корисністю" в класичній версії утилітаризму розглядається задоволення або щастя індивіда, тобто ментальна характеристика. Основна увага критиці саме утилітаристського підходу приділяється мимоволі, адже "протягом століття з гаком утилітаризм був домінуючою етичною теорією і, «interalia», найбільш впливовою теорією справедливості. У традиційній економіці добробуту та державній політиці цей підхіддовгий час займав вагоместановище".

Для Сена утилітаристський підхід може бути розкладений на три елементи:
        (а) "консеквенціалізм", який означає, що рішення оцінюються відповідно до отриманих результатів;

(b) "велферізм", згідно якого рішення оцінюються відповідно до суспільної функції добробуту, визначеної на множині
рівнів індивідуальної корисності;

(с) "сумарна оцінка",  для якої критерієм є сума індивідуальних корисностей.

Наукові дослідження вченого сприяли поширенню більш широкого підходу до проблеми бідності і вплинули на міжнародну політику економічної допомоги країнам, що розвиваються. Безпосереднє практичне застосування його досліджень знайшло вираження у відмові від розгляду проблеми бідності (насамперед у країнах, що розвиваються) з обмеженої точки розміру доходу і створення для бідняків можливостей вибору.

Широке поширення і застосування набула розроблена Сеном нова система індексів у статистиці бідності та інших індикаторів, що вимірюють ступінь добробуту суспільства. Ці розробки розглядаються в якості важливого практичного застосування теорії суспільного вибору, оскільки вони тісно пов'язані з функціями добробуту, що представляють цінності суспільства.

Ідеї А. Сена можуть бути використані в Україні в процесі реалізації соціальної політики держави, а також у процесі розподілу дохідної і видаткової частин державного бюджету. Вчений рекомендує державам під час зниження дефіциту державних фінансів шляхом жорсткого скорочення видатків, реалістично оцінити можливі наслідки цих дій для громадян і динаміки зростання економіки.