Кеннет Джозеф Ерроу

Кеннет Джозеф Ерроу народився в Нью-Йорку. Закінчив Нью-Йорк-Сіті-коледж у 1940 р., отримавши ступінь бакалавра соціальних наук. У 1940 р. Ерроу вступив до Колумбійського університету, а в 1941 р. отримав магістерську ступінь з математики. Під час Другої світової війни Ерроу – офіцер військово-повітряних сил (1942–1946 рр.). З 1946 по 1949 р. він продовжив навчання в аспірантурі Колумбійського університету та працював на посаді асистента-професора в Чиказькому університеті. Захистивши дисертацію та отримавши науковий ступінь доктора (1951), з 1949 по 1968 працював на посаді професора Стенфордського університету, а з 1968 по 1974 – професора Гарвардського університету. З 1974 по 1979 р. він був професором університету Джеймса Брайана Конанта в Гарварді. З 1980 р. – професор економіки, статистики і дослідження операцій у Стенфорді.

Президент Економетричного товариства в 1956 р. та президент Американської економічної асоціації в 1973 році. Нагороджений медаллю Дж. Б. Кларка(1957). Лауреат премії Джона Коммонса(1973). Входить у редколегію журналу Games and Economic Behavior. Президент Міжнародної економічної асоціації в 1983–1986 рр.

Крім Нобелівської премії, Ерроу визнаний гідним багатьох звань і нагород, у тому числі звання члена Ради в Центрі фундаментальних досліджень в області наук про поведінку, у Дослідницькому центрі соціальних наук і у Фонді Гуггенхейма. Він – член американської Національної академії наук. Американського філософського суспільства. Фінської академії наук і Британської академії наук, дійсний член Американської академії наук і мистецтв, а також Економетричного товариства. 

Коло наукових інтересів Ерроу: економіка науково-технічного прогресу, організація та управління процесом виробництва, досліджував проблеми економічної рівноваги та апарату виробничих функцій. У сучасній економічній літературі відома теорема та модель конкурентної економічної рівноваги К.Дж.  Ерроу та Ж.Дебре.  Найбільшу популярність принесла Ерроу його перша книга "Соціальний вибір та індивідуальні цінності" ( "Social Choise and Individual Values"), опублікована в 1951 р. У її основу лягла його докторська дисертація. Спираючись на попередні роботи в цій області П. Семюелсона і економіста з Гарварда А. Бергсона, Ерроу намагався сформулювати умови, при яких з індивідуальних переваг раціональним або демократичним шляхом можуть бути виведені групові рішення.

Теорія загальної рівновагита добробуту. Ерроу прийшов до висновку, що "соціальна функція вибору, яка виражає зв'язок між індивідуальними перевагами і соціальним вибором, повинна відповідати чотирьом вимогам". Першою вимогою є перехідність, суть якої полягає в тому, що якщо соціальний вибір А є більш пріоритетним, аніж вибір Б, а вибір Б є більш пріоритетним, аніж вибір В, то вибір А залишається більш пріоритетним, аніж вибір В. Іншою вимогою є вибір альтернативного рішення серед кількох варіантів, якщо таке рішення не погіршує умов життя інших людей. Наступною вимогою має бути відсутність диктатури із примусовим нав’язуванням певних рішень всім членам суспільства.  І останньою умовою є так звана "незалежність сторонніх альтернатив", яка полягає в тому, що вибір між А і Б залишається незмінним, якщо вводиться третій, логічно допустимий, але нездійсненний варіант В. Учений довів внутрішню суперечливість всіх названих умов, звідки, на його думку, випливала неможливість відповідності жодної із соціальних функцій вибору всім вимогам одночасно.

Найпростіший приклад "теореми неможливості" Ерроу відомий як "парадокс Кондорсе" (на ім'я відомого французького математика XVIII ст.). Мова йде про вибір за принципом більшості – про метод соціального вибору, що широко використовується. Якщо передбачити, що є три кандидати на виборну посаду: Адам (А), Сміт (З) і Джонс (Д), а також, що третина виборців розташувала їх у послідовності: А, З, Д; інша третина - З, Д, А; і виборці, що залишилися - Д, А, З, то задача не має рішення. Бо більшість віддає перевагу А перед З, З перед Д і, здавалося б, ірраціонально - Д перед А. Але це порушує перехідність – першу з умов Ерроу. Тим самим Ерроу підтвердив, що прийняття демократичного рішення в традиційному розумінні (шляхом голосування) неможливе в принципі. Зокрема, він показав, що така фундаментальна проблема, як розподіл доходу, не може бути вирішена шляхом голосування більшості.

На початку 50-х рр. Ерроу вніс істотний внесок у багато напрямів економічної теорії. У роботі "Розширення базових теорем класичної економіки добробуту" ("An Extension of the Basic Theorems of Classical Welfare Economics", 1951) Ерроу вдалося математично узагальнити основні положення теорії добробуту, в основі якої лежав принцип оптимальності В. Парето. Будучи сучасною версією теорії "невидимої руки" ринку А. Сміта, принцип ефективності за Парето доводився до Ерроу виключно маржиналістськими прийомами, з яких випливало, що ринкова рівновага досяжна при будь-якій кількості змінних - річ абсолютно нереальна. За допомогою теорії опуклих рядів Ерроу перевів задачу оптимальності в область математичного програмування і довів не тільки те, що рівновага на конкурентному ринку має на увазі принцип оптимальності за Парето, але і те, що будь-який розподіл оптимуму за Парето може бути здійснений ринковими силами.

На основі математичної моделі Ерроу доводилася згубність безпосереднього втручання держави в функціонування ринкового механізму у вигляді контролю над цінами й інших заходів, направлених на перерозподіл доходу. Урядам рекомендувалося використати інші кошти (наприклад, податки, трансферти), що не сковують дії ринкових сил. Інші роботи Ерроу внесли значний внесок у теорію оптимальних запасів, аналіз стабільності ринкових моделей, математичне програмування і теорію статистичних рішень.

Дослідження Ерроу в 60-ті рр. були в значній мірі пов'язані з аналізом економічного зростання до розподілу, економіки невизначеності і політичних проблем. У роботі 1961 р. "Заміна капіталу працею і економічна ефективність" ("Capital-Labor Substitution and Economic Efficiency") Ерроу вніс внесок у вивчення зміни коефіцієнта взаємозамінності праці й капіталу - показника, введеного в економічний аналіз. У блискучій статті "Економічне значення навчання через практику" ("The Economic Implication of Learning by Doing", 1962) Ерроу  указав  на істотну нестачу ринкової економіки, в умовах якої окремі підприємці або фірми вважають за краще не витрачати гроші на процес навчання або дослідницькі розробки через некомерційний характер цих витрат, рекомендувалася корекція цього процесу з боку уряду.

У співдружності з іншими економістами Ерроу багато і плідно займався проблемами загальної рівноваги. Відома сьогодні канонічна модель загальної рівноваги розроблена Ерроу разом з Ж. Дебре  була уперше викладена в 1954 р. у їх спільній статті "Існування рівноваги для конкурентної економіки" ("Existence of Equilibrium for а Competitive Economy") в журналі "Економетрика" ("Econometrics"). Згодом модель була модифікована, вдосконалена іншими економістами й отримала завершену форму в книзі Ж. Дебре "Теорія вартості" ("Theory of Value", 1959). З того часу модель загальної рівноваги Ерроу-Дебре є відправним пунктом для всіх теоретичних розробок в області теорії загальної рівноваги, економіки добробуту, економіки невизначеності, теорії грошей та інших розділів сучасної економічної теорії. Подальші результати більш ніж десятирічних досліджень Ерроу проблем загальної рівноваги були викладені в роботі "Загальний конкурентний аналіз" ("General Competitive Analysis", 1971), написаної в співавторстві з англійським економістом Ф. Ханом.

Теорія оптимальних запасів. У 50-х рр. Ерроу спільно з іншими економістами (С.Е. Харріс, Дж. Маршалл, С. Карлін, Г. Скарф, М.Й. Бекман) опублікував ряд статей, в яких досліджувалися проблеми "оптимальної теорії запасів". У 60-ті рр. ця теорія модифікувалася в теорію оптимального накопичення. У написаній в співавторстві з економістом М. Курцем роботі "Державні інвестиції, норма прибутку і оптимальна податкова політика" ("Public Investment, the Rate of Return, and Optimal Fiscal Policy", 1970) Ерроу розробив докладну модель оптимізації, що вміщувала критерії для проектів державних інвестицій. Особливий акцент був зроблений на проблемі контролю і регулювання оптимальної політики за допомогою обмеженого набору інструментів - таких, як фіксовані податки, державний борг і т.п., при альтернативних висновках відносно індивідуальної поведінки в області заощаджень.

Одним з основних напрямів досліджень Ерроу була економіка невизначеності, що стала значною мірою саме завдяки його роботам одним з основних розділів сучасної економічної теорії і прикладної економіки. У своїй ранній статті (1953) "Значення біржових цінних паперів для кращого розподілу ризику" ("LC role des valeurs boursieres pour la rcporrarion la meilleurc dcs risqucs”) Ерроу розвивав загальну теорію рівноваги для вибору в умовах невизначеності. У трьох лекціях, прочитаних в 1963 р. в Хельсінкі в пам'ять Е. Йонссона і відтворених в "Нарисах з теорії прийняття ризикованих рішень" ("Essays in the Theory of Risk-Bearing", 1971), Ерроу додатково досліджував важливі аспекти теорії невизначеності. Ця робота залишається одним із кращих введень в економіку невизначеності.

Крім активної дослідницької та викладацької діяльності Ерроу є автором оглядів і ввідних статей до багатьох робіт з економічній теорії і суміжних дисциплін. Варто згадати його передмови до книг "Нариси з лінійного і нелінійного програмування" ("Studies in Linear and Nonlinear Programming", 1958), "Нариси з математичної теорії запасів і виробництва" ("Studies in the Mathematical Theory of Inventory and Production", 1958), а також статті "Економічна рівновага" ("Economic Equilibrium") у "Міжнародній енциклопедії соціальних наук" ("International Encyclopedia of the Social Sciences"), "Застосування теорії контролю до економічного зростання" ("Application of Control Theory to Economic Growth", 1968) і "Організація економічної діяльності: питання, що стосуються вибору ринкового або неринкового розподілу" ("The Organization of Economic Activity: Issues Perminent to the Choice of Market versus Non-market Allocation", 1969).

У 1972 р. Ерроу отримав спільно з Дж. Хіксом Премію пам'яті Альфреда Нобеля з економіки "За новаторський внесок у загальну теорію рівноваги і теорію добробуту".

Технічне оформлення досліджень Ерроу робить їх важким для сприйняття навіть для економістів. Ерроу, однак, у своїх дослідженнях завжди виходив з інтересу до основних економічних і соціальних проблем. Джерелом його прихильності до моделювання процесу конкурентної рівноваги служить, як показала його Нобелівська лекція, не захоплення вищою математикою як такою, а прагнення зрозуміти, яким чином досягається рівновага між кількістю товарів і послуг, яку одні готові продати, і кількістю, яку інші хочуть купити. Він зазначав, що "цей досвід рівноваги настільки поширений, що не викликає неспокою у людей нетямущих. Парадоксальним є те, що, з іншого боку, не уявляючи собі всю міцність системи, вони не схильні довірятися їй при скільки-небудь значному відхиленні від звичних умов".

Ерроу підходить з глибокою теоретичною проникливістю до питань соціального і політичного життя. Він є одним з найбільш впливових популяризаторів економічної теорії, ним написаний цілий ряд зрозумілих і доступних робіт з теорії економіки.

Ідеї К. Ерроу  можуть бути використані при дослідженні питань аналізу економічного зростання до розподілу, економіки невизначеності та політичних проблем.

 Нобелівська лекція

·                   Kenneth J. Arro W(1972 р.)Nobel Lecture: General economic equilibrium: purpose, analytic techniques, collective choice Nobel Memorial Lecture, December 12, 1972[http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1972/arrow-lecture.pdf]

Інформаційна економіка

·               Kenneth J. Arrow  The Economics of Information  First Edition                                     [http://www.amazon.com/Collected-Papers-Kenneth-Arrow-Information/dp/0674137639/ref=la_B000APKGFO_1_8?s=books&ie=UTF8&qid=1446981325&sr=1-8]

 

Теорія загальної рівновагита добробуту

·                   Kenneth J. Arrow (2012) Social Choice and Individual Values: Third Edition (Cowles Foundation Monographs Series) Paperback [http://www.amazon.com/Social-Choice-Individual-Values-Foundation/dp/0300179316/ref=asap_bc?ie=UTF8]

·                   Kenneth J. Arrow The Limits of Organization (Fels Lectures on Public Policy Analysis) [http://www.amazon.com/Limits-Organization-Lectures-Public-Analysis/dp/0393093239/ref=asap_bc?ie=UTF8]

·                   Kenneth J. Arrow General Equilibrium 0th Edition by Kenneth J. Arrow                                             [http://www.amazon.com/Collected-Papers-Kenneth-Arrow-Equilibrium/dp/0674137612/ref=la_B000APKGFO_1_4?s=books&ie=UTF8&qid=1446981325&sr=1-4]

·                   Kenneth J. Arrow  (1970) Public Investment, the Rate of Return, and Optimal Fiscal Policy (RFF Press) Hardcover  by Kenneth Joseph Arrow  [http://www.amazon.com/Public-Investment-Return-Optimal-Fiscal/dp/0801811244/ref=la_B000APKGFO_1_5?s=books&ie=UTF8&qid=1446981325&sr=1-5]

·                   Kenneth J. Arrow  Social Choice and Individual Values, Second edition (Cowles Foundation Monographs Series) [http://www.amazon.com/Social-Choice-Individual-Foundation-Monographs/dp/0300013647/ref=la_B000APKGFO_1_7?s=books&ie=UTF8&qid=1446981325&sr=1-7]

·                   Kenneth J. Arrow  Essays in the Theory of Risk-Bearing (Markham Economics Series) Hardcover – January 1, 1971 by Kenneth Joseph Arrow                               [http://www.amazon.com/Essays-Theory-Risk-Bearing-Markham-Economics/dp/0841020019/ref=la_B000APKGFO_1_10?s=books&ie=UTF8&qid=1446981325&sr=1-10]

·                   Kenneth J. Arrow  Production and Capital First Edition [http://www.amazon.com/Collected-Papers-Kenneth-Arrow-Production/dp/0674137779/ref=la_B000APKGFO_1_12?s=books&ie=UTF8&qid=1446981325&sr=1-12]

Joomla Plugins