Олівер Саймон д’Арсі Харт

Олівер народився в Лондоні в родині відомого лікаря-фтизіатра Філіпа Монтегю Д'Арсі Харта (1900-2006 рр.).

Харт закінчив Королівський коледж Кембриджського університету зі ступенем бакалавра математики в 1969 році, отримав магістерський ступінь з економіки в університеті Уоріка в 1972 році, а в 1974 році удостоєний звання доктора філософії з економіки в Принстонському університеті.

Викладацьку діяльність розпочав на посаді лектора економіки в Ессекському університеті в 1974 – 1975 рр., після був помічником лектора, лектором з економіки в Кембриджському університеті в 1976 – 1981 рр., також працював співробітником Черчіль-коледжу при Кембриджському університеті в 1975 – 1981 рр. Був запрошеним старшим лектором в Уортонській школі бізнесу в 1979-1980 рр. У Лондонській школі економіки став професором економіки, де працював у 1981-1985 рр., а з 1997 р. удостоєний звання постійного запрошеного професора Лондонської школи економіки.

Переїхавши до США у 1984 році, був запрошеним професором економіки, а потім обійняв посаду професора економіки в 1985 – 1993 рр. у Массачусетському технологічному інституті. У 1987 – 1988 рр. був запрошеним викладачем, а в 1999 – 2003 рр. – запрошеним професором економіки і права кафедри імені Джона Оліна на юридичному факультеті Гарвардського університету, потім став співробітником Гарвардської школи бізнесу в 1988 – 1989 рр., а з 1993 р. працює професором економіки кафедри імені Ендрю Фурер Гарвардського університету.

О. Харт є членом економетричного товариства з 1979 року, членом Американської академії мистецтв і наук з 1988 року, членом-кореспондентом Британської академії з 2000 року, співробітником Європейського інституту корпоративного управління з 2002 року, членом Товариства розвитку економічної теорії з 2012 року, членом Товариства теорії фінансів з 2014 року, співробітником журналу «Журнал права, фінансів та бухгалтерського обліку» з 2015 року, членом Американської фінансової асоціації з 2016 року, членом Національної академії наук США з 2016 року.

Професор економіки Гарвардського університету Олівер Харт зробив вагомий внесок у дослідження так званих «неповних контрактів», оскільки угоди не можуть повністю описати всі можливі ситуації. Він запропонував шляхи вирішення ситуацій, коли не ясно, хто саме має ухвалювати рішення і в яких ситуаціях.

Найвідоміші праці Харта пов’язані з проблемами теорії контрактів та теорії фірми та з дослідженням корпоративних фінансів.

Контрактна теорія, якій присвятили своє життя цьогорічні нобелівські лауреати, залишається відносно новим напрямком економічної думки. Її цінність полягає в тому, що вона зуміла згладити низку недоліків та нереалістичних припущень стандартної неокласичної теорії та формалізувати ідеї старих інституціоналістів, котрі не дуже полюбляли математичні методи.

Так, теорія економічної рівноваги зі сторінок шкільних підручників часто абстрагується від нефінансових факторів, що притаманні економічній взаємодії в реальному житті. Наприклад, при вивченні попиту і пропозиції на ринку праці робиться припущення, що працівник може без проблем змінювати місце працевлаштування, якщо на суміжних ринках зростає заробітна плата; при вивченні ринку нерухомості припускається, що пошук квартири – це просте рішення оптимізаційного завдання – треба лише зібрати та оцінити всі варіанти за головними параметрами тощо.

На практиці все далеко не так, бо на формування цін впливають високі транзакційні витрати та видатки на пошук, а також ризик отримання продукту поганої якості, що суттєво звужує можливості вибору. Контрактна теорія, на відміну від традиційної неокласичної, враховує всі параметри нефінансового характеру, що містяться в кожній усній чи письмовій угоді і здатні суттєво впливати на рішення сторін.

З іншого боку, контракти здатні істотно послабити конфлікт інтересів між учасниками економічної взаємодії, а тому набувають широкого розповсюдження та складніших форм у розвиненіших суспільствах. Чимкраще сформульовано умови договору, тим більше стимулів і мотивів для всіх сторін отримати максимальні переваги від кооперації.

Нобелівські лауреати 2016 року зуміли суттєво збагатити теорію контрактів, оформивши її у вигляді теоретичних моделей, за допомогою яких можливо конструювати і кількісно обчислювати вигоди та ризики різних типів економічних угод.

Модель асиметрії інформації.Труднощі у формулюванні контрактів часто пов’язані із різним розподілом інформації між учасниками угоди. Наприклад, менеджер краще розуміє реальний стан справ у компанії, ніж її міноритарний власник; новий працівник краще усвідомлює рівень своїх навичок, ніж роботодавець; боржник точніше знає свій фінансовий стан і наміри щодо повернення позики, ніж банк-кредитор. На основі такої інформаційної асиметрії виникає «принципал-агент конфлікт», коли агенти (менеджери, працівники, боржники) можуть зловживати недостатньою обізнаністю своїх принципалів (власників, роботодавців, кредиторів відповідно).

Проблема, яку вирішує теорія контрактів, полягає у тому, щоб виявити інформацію і запропонувати агентові оптимальний контракт, котрий враховував би його тип і водночас стимулював би агента до більшої добросовісності.

Принципал-агент конфлікт.Важливо усвідомлювати, що за умов неправильно складених контрактів одні типи агентів можуть видавати себе за інших. Так, якщо у договорі про найм не прописано необхідність диплома про відповідну освіту, збільшуються ризики найму фахівців без відповідної підготовки. Надмірно високі ставки в кредитних угодах можуть приваблювати шахраїв, котрі видаватимуть себе за доброчесних позичальників, оскільки все одно не мають наміру повертати позику.

Модель інформаційних сигналів. Модель інформаційних сигналів, хоч також базується на асиметрії інформації, передбачає можливість агента до моменту укладання контракту надіслати «сигнал» принципалові щодо себе, довівши йому свою приналежність до «вищого» типу: порядного позичальника, освіченого працівника, доброчесного страхувальника тощо. Під час найму на роботу сигналом може слугувати диплом із високими оцінками, що свідчить про вищу продуктивність праці кандидата, причому сама спеціальність може мати навіть менше значення.

Модель морального ризику.Ця модель відрізняється від попередніх тим, що асиметрія інформації виявляється уже після укладання угоди. Агент вибирає стратегію дій, які важко контролювати принципалові. Наприклад, працівник знижує рівень зусиль, страхувальник починає недбало ставитися до застрахованого ним майна, а менеджери схильні приймати неоптимальні з погляду власників рішення. Це викликає у принципалів потребу закладати в умови контракту відповідні стимули для ефективної поведінки агентів у майбутньому.

Модель неповних контрактів.У неповних контрактах, на відміну від повних, які в чистому вигляді існують лише в теорії, неможливо повністю прописати дії сторін у майбутньому, оскільки неможливо все врахувати та передбачити всі варіанти розвитку подій. Олівер Харт зі своїми співавторами зумів розробити і формалізувати модель неповних контрактів, у якій, замість визначення дій сторін у майбутньому, визначається лише, хто саме із учасників матиме право остаточного голосу в ситуаціях, коли контрагенти не зможуть дійти згоди. Результати теорії неповних контрактів активно використовують на практиці під час визначення витрат і доходів від злиттів та поглинань, під час конструювання організаційних схем розподілу влади всередині корпорацій, надання опціонів замість компенсацій менеджерам, а також під час ухвалення рішень щодо приватизації провайдерів суспільних послуг.

Майнові права.У ряді досліджень Харт, разом з різними співавторами, зокрема зі Санфордом Гроссманом і Джоном Муром, проаналізував, як розподілити майнові права на матеріальні активи. Наприклад, чи повинні вони бути власністю однієї фірми або різних. Припустимо, що новий винахід вимагає застосування певної машини і свого каналу збуту. Хто повинен володіти машиною, а хто каналом збуту? Винахідник, оператор чи розповсюджувач? Якщо інновація є видом діяльності, для якої особливо складно скласти реалістичний контракт, відповідь на це питання полягає в тому, що новатору варто зібрати права власності на всі активи в одній компанії, навіть якщо це призведе до скорочення виробництва.

Наукові досягнення основоположників контрактної теорії застосовують для розв’язання широкого кола практичних проблем, оскільки більшість економічних відносин має договірну природу. Формальні та неформальні контракти наповнюють наше щодення життя: від оплати комунальних платежів до взаємин із колегами на роботі, від купівлі яблук на ринку до придбання авто. При цьому найбільшої ваги контрактна теорія набуває у сферах, критично залежних від асиметрії інформації, морального ризику, труднощів пошуку та оцінки якості товарів чи послуг.

Про дослідження лауреата

·          Неполные контракты и теория фирмы / Оливер Д. Харт // Природа фирмы : к 50-летию выхода в свет работы Р. Коуза «Природа фирмы» / [Рональд Г. Коуз, Харолд Демсец, Оливер Уильямсон и др.] ; под ред. О. И. Уильямсона, С. Дж. Уинтера ; пер. с англ. М. Я. Каждана. – Москва : Дело, 2001. – С. 206–236.

Нобелівська лекція

·       The 2016 Prize Lectures in Economic Sciences, 8 December 2016, Aula Magna, Stockholm University. [https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2016/hart-lecture.html]

Дослідження теорії контрактів

·        Fehr, Ernst, Oliver Hart, and Christian Zehnder. 2015. “How Do Informal Agreements and Revision Shape Contractual Reference Points?.” Journal of the European Economic Association 13 (1): 1-28.

·         Hart, Oliver. 2013. “Noncontractible Investments and Reference Points.” Games 4 (3): 437-456.

·        Hart, Oliver, Ernst Fehr, and Christian Zehnder. 2011. “Contracts as Reference Points-Experimental Evidence.” American Economic Review 101 (2): 493-525.

Дослідження теорії фірми

·        Borek, Christopher T, Angelo Frattarelli, and Oliver Hart. 2014. “Tax Shelters or Efficient Tax Planning? A Theory of The Firm Perspective On the Economic Substance Doctrine.” Journal of Law and Economics 57 (4): 975-1000

·        Borek, Christopher T, Angleo Frattarelli, and Oliver Hart. 2013. “Tax shelters and the theory of the firm.” VOX, July 2, 2013

·        Hart, Oliver. 2011. “Thinking about the Firm: A Review of Daniel Spulber's 'The Theory of the Firm'.” Journal of Economic Literature 49 (1): 101-113.

·        Hart, Oliver, and Bengt Holmstrom. 2010. “A Theory of Firm Scope.” Quarterly Journal of Economics CXXV (2): 483-513.

Дослідження корпоративних фінансів

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2015. “Liquidity and Inefficient Investment.” Journal of the European Economic Association 13 (5): 737-769.

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2011. “A New Capital Regulation for Large Financial Institutions.” American Law and Economics Review 13 (2): 453-490.

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2010. “How to Make a Distressed Bank Raise Equity.” Financial Times.PDF icon FinancialTimes-2010

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2010. ““Curbing Risk on Wall Street”.” National Affairs, 3, Spring, 20-34. Publisher's Version

Joomla Plugins