Моріс Алле
1988 р. – Моріс Алле
Моріс Алле (31.05.1911 р. – 9.10.2010 р.) – французький економіст.
Лауреат Нобелівської премії з економіки 1988 року «За внесок у сучасну економічну теорію, пов’язаний із розробкою: загальної теорії рівноваги й оптимального розподілу ресурсів, теорії капіталу й економічного зростання, теорії грошей і циклів, теорії вибору в умовах ринку».
Моріс Алле народився 31 травня 1911 року в Парижі. Закінчив Політехнічну школу в Парижі в 1933 р., де й залишається працювати, обіймаючи посаду професора економічного аналізу. Доктор технічних наук (Ing. Dr.) Паризького університету. З 1944 р. — професор Вищої національної школи рудної справи в Парижі, з 1946 р. — керівник групи в Національному центрі наукових досліджень, з 1947 р. — професор Інституту статистики Паризького університету. Викладав у Паризькому університеті (1944—1968 рр.), Інституті міжнародних досліджень у Женеві (1967—1970 рр.). У 1958—1959 рр. як запрошений професор працює в Центрі ім. Томаса Джефферсона в університеті штату Вірджинія в США, а в 1970—1985 рр. знову в Паризькому університеті.
Працював також у США, Швейцарії, ряді інших країн, брав участь у роботі урядових і міжнародних експертних комісій. Пішов у відставку в 1980 р., помер 9 жовтня 2010 р. в Сен-Клу (Франція).
Він є дійсним членом Міжнародного товариства економетрики, Академії наук Нью-Йорка, Американського товариства операціональних досліджень, членом Міжнародного інституту статистики, почесним членом Американської економічної асоціації.
Нагороджений преміями: Академія моральних і політичних наук (1954 р.), Університету ім. Джонса Хопкінса (1958 р.), Американського товариства з дослідження операцій (1958 р.), Північноатлантичного співтовариства (1960 р.), Асоціації економічної свободи і соціального прогресу (1968 р.), Товариства сприяння національній промисловості Франції (1970 р.). У 1978 р. він отримав Золоту медаль Французького національного центру наукових досліджень за сукупність своїх наукових досягнень.
М. Алле запропонував більш досконалу модель функціонування цілісної господарської системи, висунувши концепцію економіки ринків для різних товарів. Порівняно зі своїми класичними попередниками і навіть сучасниками (багато ним було зроблено одночасно і незалежно від них) М. Алле дав набагато більш адекватну модель і створив свою теорію загальної рівноваги, досить оригінальну, давши свою інтерпретацію основним ідеям математичної школи і забезпечивши її більш суворим, точним і переконливим математичним апаратом. У новій моделі й новій концепції «економіки ринків» він представив своєрідне бачення «динаміки господарської системи». Вона виявилася найбільш наближеною до розуміння реальних основ функціонування сучасної економіки з урахуванням дії науково-технічного прогресу, породжує нові ринки через мінливу технологію і постійні інновації.
М. Алле поєднав вдосконалену ним модель загальної рівноваги з аналізом сукупного капіталу і теорією інвестицій з теорією економічного зростання, а також ввів модель теоретичної детермінації попиту на гроші. Знайшла тут своє відображення ще одна «наскрізна» тема його наукової роботи — дослідження досягнення максимальної ефективності економіки.
М. Алле проявив себе в найрізноманітніших галузях економічної науки як теоретичної, так і прикладної. Широко відомі, здебільшого у Франції, його праці з теорії капіталу та грошового обігу, монетарної політики, розподілу доходу, що не підлягає оподаткуванню, кредиту, обліку та аналізу для досягнення максимальної ефективності економіки в поєднанні з дотриманням найвищої соціальної справедливості.
М. Алле, оцінюючи сучасний стан економічної науки, вказує, що «економіка починає перетворюватися у справжню науку лише в післявоєнний період, знайшовши опору в статистичному аналізі фактів, теоріях, логічна строгість яких може бути піддана перевірці». Він займає компромісне положення, вважаючи, що при сучасному стані економічних знань «більшість галузей економіки можна чудово вивчати і без допомоги математики, але є і такі сфери економіки, де без неї не обійтися». У той же час він відзначав, що нерідко зустрічається ще і помилкове застосування математики, «зайва формалізація, псевдотеоретизування», надмірно вузька спеціалізація вчених. До того ж науковий світ схильний до догматизму, що склався під впливом інтересів і ідеологій і веде до «зіткнення нових ідей і тиранії пануючих доктрин та ідей істеблішменту». Це «небезпечна тенденція політизації економічної науки».
Ідеї М. Алле можуть бути застосовані при реалізації монетарної політики, безпосередньому аналізі закономірностей грошового обігу, оподаткування, кредиту, обліку та аналізу для досягнення максимальної ефективності економіки в поєднанні з дотриманням найвищої соціальної справедливості, що є особливо актуальним в Україні в умовах здійснення реформ.
Нобелівська лекція
• Allais Maurice (1988) Nobel Lecture: An Outline of My Main Contributions to Economic Science. [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1988/allais-lecture.pdf]
Дослідження економічної науки
· Allais Maurice.A la recherche d ’une discipline économique — Première partie — Lféconomie pure, Première edition. — Ateliers Industria, 1943, 852 p. et Annexes, 68 p.
· Allais Maurice. Traité d’Economie Pure. — Clément Juglar. — Paris, 1994, 1130 p. [http://congres.afse.fr/docs/Beraud.pdf]
· Allais Maurice. Economie pure et rendement social Paris Sirey, 1945, 72 p.
· Allais Maurice. The Conditions of efficiency in the economy. — Economía Internazionale, (August 1968 ), pp. 399-420.
· Алле М. А 45 Экономика как наука: Пер. с франц. И.А. Егорова, М.: Наука для общества, РГГУ. 1995. 168 с.[http://vl.ucoz.org/_ld/0/82_alle_m_ekonomik.pdf]
· Allais Maurice. The Concepts of Surplus and Loss, and the Reformulation of the General Theory of Economic Equilibrium and Maximum Efficiency. — Dans: Production and Exchange, the Foundations of Economic Knowledge, M. Baranzini et R. Scazzieri, ed., Blackwell, Oxford, 1985, p. 135-174.
Теорія рівноваги
· Allais Maurice. Les théories de l‘équilibre économique général et de l'efficacité maximale. Impasses récentes et nouvelles perspectives. —Revue d’Economie Politique, mai-juin 1971, n° 3, p. 331-409.
· Allais Maurice. La théorie générale des surplus et Vapport fondamental de Vilfredo Pareto. — Revue d’Economie Politique, novembre-décembre, 1973, n° 6 , p. 1044-1097.
· Allais Maurice. Theories of General Economic Equilibrium and Maximum Efficiency. — In: Equilibrium and Desequilibrium in Economic Theory, D. Reidel' Publishing Company, Dordrecht, 1977, p. 129-201, (англійський переклад Алле, 1971).
· Allais Maurice. Les implications de rendements croissants et décroissants sur les conditions de Véquilibre économique général et d ’une efficacité maximale. — Dans: Hommage à François Perroux, Presses Universitaires de Grenoble, 1978, p. 605-674.
· Allais Maurice. La théorie générale des surplus. —Economies et Sociétés, Paris, janvier-mai 1981, Institut de sciences mathématiques et économiques, 2 vol., 718 p. 2-me édition, Presses Universitaire de Grenoble, 1989.
Joomla Plugins