Пол Кругман

Пол Кругман народився в м. Олбан (штат Нью-Йорк). Отримав ступінь бакалавра з економіки в Єльському університеті (1974). Доктор філософії (1977) Массачусетського технологічного інституту. Під час навчання П. Кругман входив до групи студентів, які були направлені на роботу в Центральний банк Португалії. З 1982 по 1983 р. він працював в адміністрації Президента Рональда Рейгана у складі Ради економічних радників.

Пол Кругман викладав у Єльському університеті (1977 – 1980 рр.), в університеті Берклі (Каліфорнія), Лондонській школі економіки, Стенфордському університеті (1994 – 1996 рр.), Массачусетському технологічному інституті (1996 – 2000 рр.). З 2000 року – професор Принстонського університету.

У чому полягають особливості теорії монополістичної конкуренції? Чому, застосувавши її до теорії міжнародної торгівлі, П. Кругман забезпечив собі здобуття Нобелівської премії? Справа в тому, що саме цей крок дозволив збагатити наше розуміння механізму міжнародного товарного обміну.

Класична теорія міжнародної торгівлі будується в рамках моделей досконалої конкуренції. Моделюючи економіку, ми припускаємо наявність технологій з постійною віддачею від масштабу. У таких моделях, визначивши рівновагу, ми нічого не можемо сказати про середній розмір фірми в галузі, а тільки визначаємо факторомісткість, яка є однаковою для всіх фірм. Абсолютний же розмір фірми не важливий, фірми можуть бути різного розміру, головне, щоб їх було багато. Причина - відсутність економії від масштабу. І маленька, і велика фірми однаково продуктивні при рівній факторомісткості.

«Класичний» погляд на механізм торгового обміну проіснував більше 150 років. Однак реалії післявоєнного світового розвитку все більше посилювали сумніви в адекватності передумов класичної теорії торгівлі сучасної ситуації у світі. Основні факти, які не вписувалися в класичну модель - існування і посилення внутрішньогалузевої торгівлі, коли країни одночасно і експортують, і імпортують товари однієї групи, а також зростання обсягів торгівлі передусім за рахунок інтеграції високорозвинених країн, схожих за показником відносної забезпеченості факторами і які володіють подібними технологіями.

Роботи П. Кругмана 1979 і 1980 рр. і стали тим важливим кроком у новому осмисленні механізму товарного обміну між країнами, який дозволив прояснити суперечності і збагатити наше розуміння складного процесу багатосторонніх торговельних відносин. Підкреслимо: у роботах П. Кругмана результати класичної теорії не ставляться під сумнів, а доповнюються. Механізми торгівлі, запропоновані в його моделях, діють поряд з класичними принципами порівняльної переваги, забезпечуючи додатковий виграш від міжнародного обміну.

П. Кругман відмовляється від пропозиції про технології з постійною віддачею, замінюючи його припущенням про існування внутрішньої по відношенню до фірми економії від масштабу. Економія від масштабу означає, що питомі витрати виробництва падають при збільшенні масштабу виробництва. Термін «внутрішня» підкреслює, що саме масштаб виробництва фірми визначає рівень питомих витрат порівняно з випадком зовнішньої економії, коли тільки розмір всієї галузі, а не окремо взятої фірми, є визначальним для витрат фірми. Ця відмінність є принциповою, оскільки визначає характер конкуренції в галузі. В останньому випадку ми маємо справу з конкурентною галуззю, у якій діють позитивні зовнішні ефекти. У випадку ж з внутрішньою економією від масштабу ми стикаємося з монополією. У цих умовах виникає очевидна проблема моделювання конкуренції. Вільний ринок у галузі призведе до концентрації всіх доступних ресурсів в одній фірмі, що, з одного боку, дозволить максимально зменшити питомі витрати виробництва, але, з іншого, зробить фірму монополістом, і цей факт необхідно врахувати при моделюванні. Спроби побудови таких моделей мали місце і раніше, проте моделі були занадто громіздкі і вимагали дуже сильних і специфічних припущень для отримання рішення.

В останній частині праці 1979 р. П. Кругман, розглянувши вплив мобільності трудових ресурсів на економіку, зазначив, що поєднання мобільності факторів і зростаючої економії від масштабу призводить до перетоку факторів в регіон більшого розміру. Таким чином, було вказано на механізм, який потенційно відповідає за концентрацію ділової активності в окремо взятих регіонах країни і «згасання» активності в інших регіонах. Проте лише в 1991 році в роботі «Зростаюча віддача і економічна географія» П. Кругман запропонував математично строгий підхід, що дозволяє одночасно моделювати і товарні потоки, і розміщення виробництв та споживачів у просторі. Сформульована ним у роботі модель отримала назву «центр-периферія».

Питання розміщення виробництва і нерівномірність розвитку регіонів всередині однієї країни хвилювали дослідників дуже давно. Основи економіки міста були закладені ще в праці І.Г. фон Тюнена, де моделювалося використання земельних ресурсів, і розвинені працями А. Маршалла, який припустив, що зовнішня економія від масштабу є двигуном зростання міської концентрації, а також Дж. Хендерсона, у якого економіка постає як система міст. Економіка міста стала природним попередником нової економічної географії. Ідеї ​​внутрішньої економії від масштабу в застосуванні до проблем просторового розміщення виробництв були також використанні в роботах А. Хіршмана, X. Абдел-Рахмана, М. Фуджіта та ін. Однак саме підхід, запропонований у статті П. Кругмана 1991 р., став основою цього напрямку досліджень.

П. Кругман поставив завдання виявити економічні механізми і зрозуміти їх вплив на процеси просторового переміщення робочої сили та виробництва в рамках економіки, що складається з фундаментально схожих регіонів.

Проведений П. Кругманом аналіз засвідчив, що саме сила наступних трьох ефектів визначатиме стійкість рівномірного розподілу міграції:

- ефект місцевого ринку: тенденція монополістичних фірм розміщувати виробництво ближче до великих ринків і експортувати товари на малі ринки;

- ефект вартості життя: вона нижча в тих районах, де розташовано найбільше промислових фірм, бо у вартості вироблених ними товарів менше транспортних витрат;

- ефект конкуренції: фірми, які конкурують недосконалим чином, прагнуть розміщувати виробництво в тих районах, де менше конкурентів.

За аналогією з фізичними явищами, сили, стимулюючі агломераційні процеси, отримали назву доцентрових, а сили, що діють в протилежному напрямку - відцентрових. Які сили «переможуть» в економіці - залежить від параметрів економії від масштабу, еластичності заміщення в функції попиту і розміру транспортних витрат.

У роботі П. Кругмана продемонстровано, як взаємодія цих трьох параметрів визначає динаміку розміщення виробництва в економіці: чи будуть регіони зближуватися у своєму економічному розвитку або, навпаки, віддалятися один від одного. Цілком узгоджується з інтуїцією висновок про те, що зростання економії від масштабу у виробництві підсилює агломераційні процеси. Більше того, існує критичний рівень економії від масштабу в промисловому виробництві, при перевищенні якого незалежно від решти параметрів економіки симетричне рівновага є нестійкою, а агломераційні процеси – самопосилюючими. Тобто розвиток економіки за принципом «центр-периферія» стає неминучим. Якщо ж розмір економії від масштабу нижче критичного рівня, то в залежності від комбінації параметрів можливе домінування в економіці як доцентрових, так і відцентрових сил. При цьому високі транспортні витрати й висока еластичність заміщення різновидів промислового товару підсилюють відцентрові сили, приводячи до зближення регіонів.

Таким чином, ґрунтуючись на досить простій та інтуїтивно-прозорій моделі, Кругман звів воєдино картину розміщення виробництва в просторі, яку і до нього багато хто намагався намалювати, але зуміли лише відобразити окремі її моменти. Подальший розвиток цих ідей як самим Кругманом, так і його колегами, серед яких особливий внесок внесли М. Фуджіта і Т. Венаблс, призвело до того, що даний підхід виріс у цілу область економічної науки, що отримала назву нової економічної географії, у свою чергу маючи принциповий вплив на розвиток таких напрямків досліджень, як регіональна економіка чи економіка міста.

Теоретичні роботи П. Кругмана започаткували велику кількість емпіричних досліджень, у яких верифікувалися висновки моделей і досліджувалися інші, що випливають з моделей гіпотези. Емпіричні роботи Е. Хелпмана, Д. Хаммелса і Дж. Левінсона, В. Антвейлера і Д. Трефлера, з одного боку, підтвердили справедливість основних висновків П. Кругмана щодо важливості економії від масштабу як фактору, що визначає товарні потоки у світі, а з іншого - показали, що навіть у поєднанні з класичною теорією цей підхід не пояснює всіх спостережуваних закономірностей міжнародної торгівлі. Робота М. Меліца, який відмовився від передумови про репрезентативну фірму, яка лежить в основі моделей Хекшера-Оліна і Кругмана, і який припустив неоднорідність фірм економіки, показала ті ефекти торгівлі, які раніше взагалі не досліджувалися, надавши тим самим нове дихання теорії міжнародної торгівлі. При цьому важливо відзначити, що праця Меліца, незважаючи на всю її новизну, глибину і лаконічність, стоїть саме «на плечах» досліджень Кругмана. Так що, мабуть, і найближче майбутнє цієї науки буде спиратися на його «нобелівські» результати.

Нобелівська лекція

·       Krugman P. (2008) Nobel Lecture: THE INCREASING RETURNS REVOLUTION IN TRADE AND GEOGRAPHY

[http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2008/krugman_lecture.pdf]

 

Теорія торгівлі

1.    Krugman, P. (1979a), “Increasing Returns, Monopolistic Competition and International Trade”, Journal of International Economics 9, 469-479. – [http://www.princeton.edu/pr/pictures/g-k/krugman/krugman-increasing_returns_1978.pdf]

2.    Krugman, P. (1979a), “Increasing Returns, Monopolistic Competition and International Trade”, Journal of International Economics 9, 469-479. – [http://www.princeton.edu/pr/pictures/g-k/krugman/krugman-increasing_returns_1978.pdf]

3.    Krugman, P. (1980), “Scale Economies, Product Differentiation, and the Pattern of Trade”, American Economic Review 70, 950-959. – [https://www.princeton.edu/~pkrugman/scale_econ.pdf]

4.    Krugman, P. (1981). “Trade, accumulation, and uneven development”. Journal of Development Economics 8: 149–161.[http://www.eco.uc3m.es/~desmet/trade/KrugmanJDE1981.pdf]

5.    Krugman, P. “Strategic trade policy and the new international economics”, The MIT Press, p.18 [https://mitpress.mit.edu/books/strategic-trade-policy-and-new-international-economics]

 

Економічна географія

1.    Krugman, P. (1991a), “Increasing Returns and Economic Geography”, Journal of Political Economy 99, 483-499. – [https://www.princeton.edu/pr/pictures/g-k/krugman/krugman-increasing_returns_1991.pdf]

2.    Krugman, P. (1981), “Intra-industry Specialization and the Gains from Trade”, Journal of Political Economy 89, 959-973. – [http://www2.econ.iastate.edu/classes/econ655/Lapan/Readings/Intraindustry%20Specialization%20and%20the%20Gains%20from%20Trade%20Krugman.pdf]

 

Міжнародні фінанси

1.    Krugman, P. (1979b), “A Model of Balance-of-Payment Crises”, Journal of Money, Credit and Banking 11, 311-325. – [https://ideas.repec.org/a/mcb/jmoncb/v11y1979i3p311-25.html]

2.    Krugman, P. (1991b), “Target Zones and Exchange Rate Dynamics”, Quarterly Journal of Economics 106, 669-682. – [http://www.nber.org/papers/w2481]

Joomla Plugins