Томас Сарджент

Томас Сарджент  народився в місті Пасадена (штат Каліфорнія, США). У 1964 р. в Уррніверситеті Берклі отримав ступінь бакалавра, а в 1968 р. у Гарвардському університеті  - ступінь доктора філософії. У 1967 – 1968 рр. – науковий співробітник у Технологічному інституті Карнегі. З 1970 по 1971 р. – ад’юнкт-професор економіки в Університеті Пенсільванії. У 1971 – 1987 рр. Сарждент викладав в університеті Міннесоти: з 1971 р. на посаді ад’юнкт-професора, з 1975 р. – професора. Викладав у Гарвардському університеті (1981 – 1982), пізніше працював старшим науковим співробітником у Стенфордському університеті та Гуверівському інституті (1985 – 1987). У 1991 – 1998 рр. – професор економіки Чиказького університету. У 1998 – 2002 рр. – професор економіки Стенфордського університету. З 2002 р. – професор економіки Нью-Йоркського університету. 

Лауреатпремії Неммерса (1996). Президент Товариства економічної динаміки (1989–1992), Економетричного товариства (2005) та Американської економічної асоціації (2007). Член Національної академії наук і американської академії мистецтва і наук. Радник Федерального резервного банку Міннеаполіса в 1971 – 1987 рр.

Сфера інтересів Сарджента – макроекономіка, теорія раціональних очікувань. Він займається перевіркою економічних теорій на практиці, тому роботи Сарджента нерідко зближуються з економетрикою.

Згідно з інформацією сервісу RePEc (Research Papers in Economics), який представляє собою створену добровольцями бібліографічну базу даних щодо наукових публікацій економістів, у лютому 2013 р. Томас Сарджент займав 13-е місце у рейтингу найбільш цитованих авторів, при 35 146 зареєстрованих авторів. Серед основних робіт економіста найвизначніші наступні: «Раціональні очікування й економетрична практика» (Rational Expectations and Econometric Practice, 1981); «Рекурсивна макроекономічна теорія» (Recursive Macroeconomic Theory, 2004) у співавторстві з Ларсом Люнквістом; «Надійність» (Robustness, 2008) у співавторстві з Ларсом Пітером Хансеном.

Багато статей Томаса Сарджента достатньо складні для розуміння через велику кількість математичних моделей і потребують відповідної  математичної підготовки. Перша стаття економіста A Note on the 'Accelerationist' Controversy була опублікована в 1971 р. у співавторстві з Робертом Лукасом. У 1978 р. Томас Сарджент представив есе «Після кейнсіанської макроекономіки» (After Keynesian Macroeconomics), про яке Джордж Акерлоф сказав, що воно стало «святковим багаттям», влаштованим новими класиками, яких «дратувала відсутність строгості в теорії Кейнса». У цьому есе в доступній для широкого кола читачів формі викладено суть основних постулатів революції раціональних очікувань. Це есе, разом з усіма основними працями Сарджента, опубліковано в двохтомнику "Раціональні очікування і економетрична практика" (Rational Expectations and Econometric Practice), який вийшов під редакцією Р. Лукаса-молодшого і Т. Сарджента в 1981 році (University of Minnesota Press). Томас Сарджент також є автором підручника підвищеної складності «Макроекономічна теорія» ('Macroeconomic Theory', Academic Press, 1979), який за змістом суттєво відрізняється від кейнсіанської і нової класичної макроекономіки.

Теорія раціональних очікувань. Томас Сарджентє одним із засновників «нової» класичної макроекономіки, основаної на теорії раціональних очікувань (іншим засновником цієї теорії є Р. Лукас-молодший). Ідея раціональних очікувань полягає в наступному. Населення реагує на поточну макроекономічну політику уряду, не тільки виходячи зі свого попереднього досвіду, але і передбачаючи, як прийняті урядом рішення вплинуть на їхнє життя у майбутньому. Ефективність політики може виявитись набагато нижчою, ніж очікувалось урядом, оскільки люди на момент прийняття заходів нової політики уже підлаштовують свою поведінку під свої очікування.

У своїх статтях, публікувати які Томас Сарджент почав ще на початку 1970-х рр., він поступово наближався до створення завершеної концепції, використовуючи різноманітні підходи для перевірки теорії раціональних очікувань на практиці. Основні висновки економіста полягають у наступному:

1) В економіці існує природний рівень безробіття – певний рівноважний рівень безробіття, до якого економіка постійно намагається повернутися (ідея М. Фрідмана).

2) Всі відхилення від цього природного рівня є випадковими, оскільки системний зв'язок між ними і будь-якими значимими економічними показниками відсутній через те, що економічні агенти беруть до уваги політику, яку проводить уряд, внаслідок чого очікування і можуть називатися "раціональними".

Зрозуміти аргументи прихильників нової класичної школи нескладно: очевидно, що якщо всі правильно передбачають майбутні зміни цін, то зміни в економічний політиці уряду можуть вплинути лише на номінальні, а не на реальні економічні показники. Проблема полягає в іншому, а саме: як використати поведінку, що спостерігається, для того, щоб відрізнити частково правильні очікування від абсолютно правильних - "раціональних" очікувань, адже важко повірити, що всі економічні агенти здатні правильно передбачити наслідки кожного повороту в монетарній і фіскальній політиці уряду.

Макроекономічна політика. Сарджент і Сімс розробили методи, які дозволяють розрахувати зв'язок  між економічною політикою і такими макроекономічними параметрами, як ВВП, інфляція, безробіття, інвестиції. Зокрема, Томас Сарджент активно займався вивченням проблеми інфляції. На його думку, існує два основних джерела інфляції – хороший і поганий: поганий проявляється в результаті реалізації спроб скоротити  бюджетний  дефіцит, а хороший – в результаті інноваційного розвитку, який призводить до того, що країна потребує меншої кількості грошової маси. Томас Сарджент розглядав, зокрема, інфляцію в США в книзі «Підкорення американської інфляції». Аналіз, представлений у книзі, починається з того, що Томас Сарджент робить спробу пояснити дії представників влади США, які призвели до інфляції на початку 1960-х років, помилково вважаючи криву Філліпса економічним інструментом, що відображає реальність. У кінцевому рахунку економіст на основі синтезу ідей макроекономіки, теорії ігор, теорії контролю й інших додатків теорії адаптивних і раціональних очікувань виводить власні закономірності.

У більш пізній час ним опубліковано дві книги - "Раціональні очікування і інфляція" ('Rational Expectations and Inflation', Harper & Row, 1986) та "Динамічна макроекономічна теорія" ('Dynamic Macroeconomic Theоry', Harvard University Press, 1987).

У 2002 р. Томас Сарджент у співавторстві з Франсуа Вельде (Francois Velde) представив книгу «Великі проблеми дрібного обміну». Томас Сарджент и Франсуа Вельде розглядають еволюцію західноєвропейських країн в контексті однієї з класичних проблем – нескінченного дефіциту і дрібнотоварного обміну. Звідси бере початок історія про те, як була розроблена «стандартна формула» для вирішення багатовікової дилеми, або історія грошей. Багато століть тому влада усвідомлювала, що для стабільного стану економіки необхідно забезпечити доступність національної валюти, але тоді не мали уявлення про те, як можна досягти цього. Томас Сарджент і Франсуа Вельде в своїй книзі представили математичну модель, яка пояснює це явище.

У травні 2013 р. у США вийшло третє видання книги «Раціональні очікування і інфляція» (Rational Expectations and Inflation). Нове видання містить нобелівську лекцію Томаса Сарджента United States Then, Europe Now, а також додаткові матеріали щодо оцінки макроекономічної ситуації в період Французької революції і нові матеріали щодо бюджетних дефіцитів. У ній Томас Сарджент також ілюструє очікування держави й антиінфляційні заходи — можна сказати, що його концепція раціональних очікувань, незважаючи на передумови використання всієї доступної інформації для прийняття рішень, «витримує» третє видання і не втрачає своєї актуальності. Варто зазначити, що у своїй книзі Томас Сарджент не зупиняється на чистій теорії, а включає в свій аналіз і практичні ситуації, представляючи деякі історичні і сучасні події в новому світлі, завдяки застосуванню концепції раціональних очікувань, зокрема, він приділяє особливу увагу періодам зниження курсів національних валют і періодам боротьби з інфляцією. Висновки автора стосовно інфляції полягають в тому, що не існує універсального засобу для боротьби з нею і що, скоріш за все, необхідно оптимальне співвідношення засобів кредитно-грошової і бюджетно-податкової політики.

Макроекономічний аналіз. Аналізуючи стан макроекономічної рівноваги, Крістофер Сімс використовував економетричний метод з використанням векторних авторегресій, які дають можливість розглянути тимчасові і несподівані зміни, або  «шоки» (процентні ставки, дефіцит), однак векторні авторегресії не можуть бути застосовані для аналізу впливу систематичних, структурних змін (вплив систематичної монетарної політики, зокрема довгострокові зміни при таргетуванні інфляції, бюджетні правила). Томас Сарджент зосередився на подібних змінах, започаткувавши такий розділ макроекономіки, як «структурна макроекономіка». Підхід Томаса Сарджента базується на тому, що розроблений Комісією Коулза підхід призводить до помилкових результатів у випадку зміни політики і полягає в розгляді очікувань як ендогенної змінної, а також в урахуванні перехресних обмежень на параметри моделі (cross-equations restrictions). Метод Сарджента включає в себе три етапи. Перший етап полягає в побудові структурної макроекономічної моделі з політико-інваріантними рівняннями – це притаманні людині аспекти поведінки, які не змінюються при зміні політики, інакше кажучи, побудова мікроекономічної обґрунтованої моделі, яка описує прийняття оптимальних рішень економічними агентами – рівняння поведінки. Також модель включає тотожності, умови рівноваги ринків і опис макроекономічної політики. Параметри даної моделі, які задають реакцію агентів і ринків на зміни в макроекономічній політиці, не залежать від режиму політики, тобто  дана структура моделі не повинна підлягати критиці Лукаса. Також Томас Сарджент відзначає умову «комунізму моделей і очікувань» при використанні концепції раціональних очікувань в моделюванні. Це означає, що результуючий розподіл ймовірностей у межах однієї моделі співпадає у всіх економічних агентів, а також і в економетриста, що оцінює систему, тобто економічні агенти і економетрист мають на увазі одну й ту ж модель економіки. Другий етап представляє собою пояснення структурної моделі з раціональними очікуваннями. Задача даного етапу полягає у визначенні траєкторії споживання, доходу й інших параметрів, які узгоджуються з рівняннями структурної моделі. У випадку, коли досліджувана система має єдиний стан рівноваги, то раціональні очікування економічних агентів є однією з характеристик рівноваги і не підлягають екзогенному визначенню й оцінці в якості окремого параметра. Третій етап полягає в оцінці побудованої моделі з використанням статистичних методів і історичних даних для ідентифікації структурних параметрів системи і розв’язаної моделі. Аргумент Томаса Сарджента як представника нової класичної школи полягає в тому, що якщо всі правильно передбачають майбутні зміни цін, зміни політичного курсу уряду, то це може вплинути лише на номінальні, а не на реальні змінні. Але поки що невідомо, як використати поведінку, що спостерігається, для того, щоб відрізнити частково правильні очікування від абсолютно «правильних» очікувань (раціональних), оскільки в реальності не виявляється можливим, щоб усі  економічні агенти були здатні правильно передбачити наслідки кожного повороту в політиці уряду. Відзначається тісний зв'язок нової класичної школи з економетрикою. Тому наукові праці Томаса Сарджента викликають суперечки серед економістів. Тем не менш у результаті наукової діяльності Томаса Сарджента і Крістофера Сімса стало доступним для аналізу і досліджень те, як різні події впливають на саму макроекономічну політику. Інструменти, представлені вченими, стали домінантними в макроекономічному  аналізі в усьому світі. Томас Сарджент і Крістофер Сімс представили повноцінне наукове дослідження в контексті економічного регулювання.

10 жовтня 2011 р. Томасу Сардженту була присуджена премія в області економіки (разом з Крістофером Сімсом) за емпіричні дослідження причин і очікувань в макроекономіці. Який вплив на економіку матиме збільшення державних видатків, або якщо Центральний банк вирішить зменшити ставку відсотка? Ця важлива проблема, яку розглядають економісти, — проблема виявлення причинно-наслідкових зв'язків, але не менш важливою є відповідь на це питання, підкріплена емпіричним аналізом. Через те, що в економіці неможливо проводити експерименти на зразок тих, що мають місце у природничих науках, економісти звертаються до історичних даних для відповіді на подібні запитання, проте не завжди вдається відокремити причини від наслідків. Якою мірою зміна в курсі економічної політики в минулому пояснює те, що відбувається в сучасній макроекономіці, чи якою мірою зміна політики представляє собою реакцію на інші події в економіці. Або ж зміна курсу економічної політики була запроваджена в очікуванні того, що в уявленні осіб, які визначають політику, повинно відбутися. Томас Сарджент і Крістофер Сімс шляхом аналізу макроекономічних даних розробили емпіричні методи, які дозволяють вирішити дану дилему. Завдяки їхнім методам, в основі яких лежить припущення про активний характер формування очікувань, стало більш реалістичним встановлення причинно-наслідкових зв'язків на емпіричному рівні, зокрема, виявлення того, як макроекономічні змінні, такі як безробіття та інфляція, визначаються макроекономічною політикою, раптовою зміною цін на нафту чи виробничими можливостями.

Зараз роботи Сарджента і Сімса використовуються для прогнозування наслідків макроекономічної політики. Головне досягнення Томаса Сарджента і Крістофера Сімса включає в себе практичне значення для центральних банків, а також теоретичне значення для подальших досліджень. І хоча, на думку окремих фахівців, економісти не розробили ідеальну модель, що не потребує доопрацювань (зокрема, стан фінансового сектору), проте задали напрямок для подальших досліджень у цьому питанні. Використання теоретичного доробку Т. Сарджента в процесі розробки та реалізації економічної реформи в Україні дозволить підвищити її обґрунтованість та результативність.

Нобелівська лекція

·       Thomas J.Sargent(2011). Nobel Lecture: [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2011/sargent-lecture.html]

Макроекономічний аналіз

·        Sargent Thomas J. A Note on the Accelerationist Controversy". Journal of Money, Credit and Banking (Blackwell Publishing) / Thomas J. Sargent. – 1971. – № 3 (3). – Р. 721–25.

https://www.jstor.org/stable/1991369?seq=1#page_scan_tab_contents

·        Sargent, Thomas J. The Stability of Models of Money and Growth with Perfect Foresight  / Thomas J. Sargent,  Neil Wallace // Econometrica (The Econometric Society). – 1973. – № 41 (6). – Р. 1043–1048.

https://www.jstor.org/stable/1914034?seq=1#page_scan_tab_contents

·        Sargent, Thomas J. Macroeconomic Theory / Thomas J. Sargent. – New York: Academic Press, 1987. 

https://mitpress.mit.edu/books/recursive-macroeconomic-theory-1

http://www.econ.yale.edu/smith/econ510a/sargent3.pdf

·        Sargent, Thomas J. Some Unpleasant Monetarist Arithmetic / Thomas J. Sargent, Neil Wallace Federal Reserve Bank of Minneapolis Quarterly Review. – 1981. – №  5 (3). – Р. 1–17.

 https://www.minneapolisfed.org/research/qr/qr531.pdf

·        Sargent, Thomas J. Robust Control and Model Uncertainty / Thomas J. Sargent, Lars Hansen // American Economic Review. – 2001. – №  91 (2). – Р. 60–66.

http://www.jstor.org/stable/2677734?seq=1#page_scan_tab_contents

http://links.jstor.org/sici?sici=0002-8282%28200105%2991%3A2%3C60%3ARCAMU%3E2.0.CO%3B2-B

·        Lars Peter Hansen, Ricardo Mayer and Thomas Sargent "Robust Hidden Markov LQG Problems.";Journal of Economic Dynamics and Control, 2010,34(10),pp. 1951-66.

http://dx.doi.org/10.1016/j.jedc.2010.05.004

·        Lars Peter Hansen and Thomas J. Sargent"Robustness and Ambiguity in Continuous Time."; Journal of Economic Theory, 2011, 146(3),pp. 1195-223.

http://dx.doi.org/10.1016/j.jet.2011.01.004

·        Lars Peter Hansen and Thomas J. Sargent; "Three Types of Ambiguity." Journal of Monetary Economics, 2012, 59(5), pp. 422-45. http://dx.doi.org/10.1016/j.jmoneco.2012.06.003

 

Теорія раціональних очікувань

·        Sargent, Thomas. Rational' Expectations, the Optimal Monetary Instrument, and the Optimal Money Supply Rule / Thomas J. Sargent, Wallace, Neil // Journal of Political Economy . – 1975. – № 83 (2). – Р. 241–254.

http://www.jstor.org/stable/1830921?seq=1#page_scan_tab_contents

·        Sargent, Thomas. Rational Expectations and the Theory of Economic Policy / Thomas J. Sargent,  Wallace, Neil // Journal of Monetary Economics. – 1976. – 2 (2). – Р. 169–183.

http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/0304393276900325

·        Sargent, Thomas J. Formulating and Estimating Dynamic Linear Rational Expectations Models / Thomas J. Sargent,  Lars P. Hansen // Journal of Economic Dynamics and Control . – 1980. – № 2 (1). – Р. 7–46.

http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/0165188980900494

 

 

Joomla Plugins