Роберт Мертон Солоу

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

1987 р. – Роберт Мертон Солоу

Роберт Мертон Солоу (23.08.1924 р.) – американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2009 року «За фундаментальні дослідження в області теорії економічного росту».

Біографія

Роберт Мертон Солоу народився в м. Нью-Йорк (США). Навчався у Гарвардському (де отримав ступінь доктора філософії) та Колумбійському університетах. Ветеран Другої світової війни.

З 1949 р. викладає в Массачусетському технологічному інституті, де стає професором економіки. У 1951 р. захистив докторську дисертацію з економіки. У 1968-1969 рр. викладав як запрошений професор в Оксфордському університеті.  З 1973 р до сьогодні Р.М. Солоудійсний професор Массачусетського технологічного інституту.

1964 р. обраний президентом Економетричного товариства; 1979 р. був обраний президентом Американської економічної асоціації; 1987 р. – призначений членом Ради економічних консультантів при Президентові США; 1999-2002 рр. — президент Міжнародної економічної асоціації; член Національної академії наук США, Американської академії мистецтв і наук.

Нагороджений медаллю ім. Джона Бейтса Кларка Американської економічної асоціації (1961) та В. Леонтьева «За досягнення в економіці» (2006). Почесний доктор Чиказького університету.

Лауреат премій Ф. Сейдмана (1983) та А. Сміта (1985).

Теорія

Загально визнаний науковий внесок Роберта Мертона Солоув розвиток сучасної теорії економічного зростання. Автор макроекономічної моделі, що враховує внесок технологічного параметра в економічне зростання, яка відома в економічній теорії як «модель Солоу». Вінбув першим, хто включив у модель економічного зростання так звану "агрегатну виробничу функцію" для визначення залежності між валовим національним продуктом, обсягом виробничих фондів і трудовими ресурсами. Ця його розробка стала широко застосовуватися для масштабного аналізу різних аспектів економічного зростання і поступово призвела до перегляду підходу в дослідженні довгострокового економічного розвитку.

«Модель Солоу» — це математична модель, виражена у формі системи диференціальних рівнянь, яка показувала, як зростання основного капіталу викликає зростання продукції на душу населення. За оцінками американських фахівців, ніхто з економістів не використав так майстерно і просто в теорії зростання поняття "заміщення праці капіталом".

Р.М. Солоу виходив з положення, що на заощадження йде певна фіксована частина національного доходу, що виражається поняттям "схильність до заощаджень". При наявності ефективно функціонуючих ринків праці і капіталу заощадження в кінцевому рахунку взаємопов'язані з інвестиціями, які мають намір зробити фірми. Якщо норма заощаджень досить висока, то збільшується капіталомісткість, тобто обсяг реального капіталу на одного працюючого. Якщо норма заощаджень невисока, то капітал стає відносно більш дорогим, і капіталомісткість, обумовлена цінами на фактори виробництва, буде падати. Проте Р.М. Солоу показав, що, якщо розглядати тривалий відрізок часу при даній незмінній технології (тобто за відсутності технічного прогресу), капітал, праця і обсяг виробництва мають однакову норму зростання. Це означало, що величина капіталу, так само як і обсяг виробленого продукту, що припадають на одного працюючого, будуть постійними, тому й розмір реальної заробітної плати теж буде незмінною величиною. Таким чином доводилося, що збільшення частки доходу, що зберігається сам по собі, не може бути джерелом постійного зростання темпу економічного зростання. Економіка з більш високою нормою заощаджень може, зрозуміло, домогтися більшого обсягу виробництва на душу населення і більш високої реальної заробітної плати. Однак за відсутності технічного прогресу темп зростання залишиться колишнім, незважаючи на норму заощаджень, яка зросла, і буде рівнозначний зростанню пропозиції праці. Основний висновок Р.М. Солоу полягав у тому, що темпи економічного зростання, розглянуті протягом тривалого періоду часу, не залежать від темпів зростання капіталовкладень. У тривалій перспективі, як показав Р.М. Солоу, саме технологічний розвиток стає фундаментальною передумовою для економічного зростання. У моделі Р.М. Солоупостійний технічний прогрес і ефективне використання ресурсів є визначальними факторами економічного зростання.

Державі, на думку Р.М. Солоу, належить роль третейського судді, а також виконання функцій, які не вигідні корпораціям або не можуть бути ними виконані. Водночас Р.М. Солоу надавав перевагу державному регулюванню науково-технічного прогресу над регулюванням інвестицій для тривалого економічного зростання.

Практичне застосування теорії

«Модель Солоу» дозволяє дослідити важливі макроекономічні аспекти процесу відтворення, використовується як дієвий інструмент прикладного аналізу і проектування державної економічної політики в багатьох країнах світу. За допомогою моделі були проведені: кількісний аналіз впливу зміни розміру державного сектору на економічне зростання в економіці США за період з 1950 по 1998 роки; оцінка стану і прогнозування подальшого розвитку економічної системи Туреччини з 1998 року; вивчення впливу європейської інтеграції на довгострокове економічне зростання на прикладі 15 європейських країн у період з 1960 по 1998 роки; вивчення впливу рівня освіти на економічне зростання в Гватемалі на основі кількісного аналізу довгострокових часових рядів показників економічного розвитку цієї країни та інші.

Праці

Нобелівська лекція

·      Robert M. Solow (1987) Nobel Lecture: Growth Theory and After. [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1987/solow-lecture.html]

Теорія економічного зростання

·      Robert Merton Solow. А Contribution to the Theory of Economic Growth//Quarterly Journal of Economics. The Quarterly Journal of Economics. Vol. 70, No. 1 (Feb., 1956), pp. 65-94 [https://www.aeaweb.org/assa/2006/0106_1430_0701.pdf]

·      Robert Merton Solow . Technical Change and the Aggregate Production Function Author(s): Robert M. Solow Source: The Review of Economics and Statistics, Vol. 39, No. 3 (Aug., 1957), pp. 312-320 Published by: The MIT Press Stable [http://www.nber.org/chapters/c10126.pdf]

·      Robert Merton Solow. Investment and Technical Progress//Mathematical Methods in the Social Sciences. Stanford, 1959[https://books.google.com.ua/books?id=JgurAAAAIAAJ&pg=PA89&lpg=PA89&dq=Investment+and+Technical+Progress//Mathematical+Methods+in+the+Social+Sciences&source=bl&ots=L3p0C1DMJD&sig=Td_mZok-yJ-NrcGvQLiKPPuRsSc&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjKjMD3x8zJAhUjLHIKHS51BlsQ6AEIHTAA#v=onepage&q=Investment%20and%20Technical%20Progress%2F%2FMathematical%20Methods%20in%20the%20Social%20Sciences&f=false]

·      Robert Merton Solow. Investment and Economic Growth: Some Comments//Produсtivity Measurement Review. 1959. 19 (November), pp. 62-68.

·      Robert Merton Solow. Capital Labor Substitution and Economic Efficiency//Review of Economics and Statistics. 1961, August [у співавт.)[https://msuweb.montclair.edu/~lebelp/ACMSCapLabSubREAS1961.pdf]

·      Robert Merton Solow. Technical Progress, Capital Formation, and Economic Growth//American Economic Review. 1962, May[http://sites-final.uclouvain.be/econ/DW/DOCTORALWS2004/bruno/vintage/solow.pdf];

·      Robert Merton Solow. Policy for Full Employment//lndustrial Relations. 1962, October; Capital Theory and the Rate of Return. Amsterdam, 1963[http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1468-232X.1962.tb00271.x/abstract?userIsAuthenticated=false&deniedAccessCustomisedMessage=]

·      Robert Merton Solow. Growth Theory: An Exposition. Oxford University Press, 1988 – p. 109

·      Robert Merton Solow. Intergenerational Equity and Exhaustible Resources//Review of Economic Studies. 1974, July[http://stephenschneider.stanford.edu/Publications/PDF_Papers/Solow1974a.pdf];

·      Robert Merton Solow. Conversations with Neo-Keynesian Economists: "The Older Generation"//Conversations with Economists: New Classical Economists and Opponents Speak out on the Current Controversy in Macroeconomics/Ed, by A. Klamer. [New York], 1984;

·      Robert Merton Solow. What is а Nice Girl Like You Doing in а Place Like This? Macroeconomics After Fifty Years//Eastern Economic Journal. 1987. Vol. XII. N3.

Joomla Plugins