Гері Стенлі Беккер

Народився в єврейській родині 2 грудня 1930 року в місті Поттсвілл, штат Пенсільванія. Крім Гері, у сім’ї були ще дві сестри Венді і Наталі та брат Марвін. Коли Гері було чотири роки, сім'я переїхала в Бруклін. Початкову і середню школу Гері закінчив у Брукліні.

Після закінчення школи Гері вирішив працювати в сфері, яка може принести користь суспільству. Економіка і громадськість – ці два напрямки об'єдналися, і протягом усього літа Гері прочитав чимало книг з економіки, що, згодом, змінило його життя. Щоб бути матеріально незалежним від батьків, Гері вирішив після закінчення першого курсу закінчити вищу освіту достроково, це було досить рідкісним явищем.

Згодом Гері вирішив продовжити навчання і в 1951 році почав вивчати курс Мілтона Фрідмана з мікроекономіки. Фрідман підкреслював, що економічна теорія - не гра. Це сильний інструмент, що допомагає проаналізувати реальний світ. Його курс давав можливість проникнути в суть і в структуру економічної теорії. Той курс і наступні контакти з Мілтоном Фрідманом вплинули на обране Гері дослідження.

На думку Беккера, економічний підхід дає цілісну систему для розуміння людської поведінки, до вироблення якої здавна і безуспішно прагнули багато поколінь вчених. Згідно з підрахунками Беккера, інвестиції в людський капітал у США приносять більш високу норму відсотка, ніж інвестиції в цінні папери.

Економічний підхід до соціальних питань. Саме так Беккер визначає суть свого наукового пошуку, плідність якого продемонстрував на прикладі таких позаринкових форм діяльності, як дискримінація, освіта, злочинність, шлюб, планування сім'ї, а також під час пояснення ірраціональної і альтруїстичної поведінки, яка, здавалося б, зовсім не властива "людині економічній". Колеги, учні та послідовники Беккера поповнили цей підхід ще більш екзотичними для традиційної економічної науки явищами - від ідеологічних процесів і релігійної діяльності до суїцидів і сексуальної активності.

Така експансія (або "економічний імперіалізм") надихалася поданням про принципову раціональність людської поведінки. Передумова раціональності передбачає, що вона доцільна (орієнтована на отримання майбутніх результатів) та погоджена в часі. Відштовхуючись від неї, Беккер широко розсунув рамки неокласичної економічної теорії, яка була усвідомлена ним як універсальна мова опису людської поведінки, де і ким би вона не здійснювалося. Її ключові поняття: рідкість, ціна, альтернативні витрати тощо - стали все активніше додаватися до найрізноманітніших аспектів людського життя, включаючи і ті, які традиційно перебували в царині інших соціальних дисциплін.

Людський капітал - це наявний у кожного запас знань, навичок, мотивацій. Інвестиціями в нього можуть бути: освіта, накопичення професійного досвіду, охорона здоров'я, географічна мобільність, пошук інформації.

Початкові інтереси дослідника полягали в оцінці економічної віддачі від освіти. Беккер першим здійснив статистично коректний підрахунок економічної ефективності освіти. Для визначення доходу, наприклад, від вищої освіти з довічних заробітків тих, хто закінчив коледж, віднімати довічні заробітки тих, хто не пішов далі середньої школи. Витрати на навчання поряд з прямими витратами (плата за навчання, гуртожиток і т. д.), як головний елемент містять «втрачені заробітки», тобто дохід, який учні не отримали за роки навчання. По суті «втрачені заробітки» вимірюють цінність часу учнів, витраченого на навчання, і є альтернативними витратами його використання. Визначивши віддачу від вкладень у навчання як відношення доходів до витрат, Беккер отримав цифру в 12 - 14% річного прибутку. Продовження досліджень з проблемам людського капіталу невдовзі привело Беккера до формулювання простої й універсальної моделі розподілу особистих доходів. І тому він звернувся безпосередньо до апарату кривих попиту й пропозиції інвестицій у людський капітал. Виведена їм індивідуальна крива попиту витрат в освіту, показує рівень їх віддачі, має негативний нахил: тривале навчання часто супроводжується наростанням фізичних і інтелектуальних навантажень; чим більше накопичено учнями людського капіталу, тим більше обходиться йому втрата заробітків; зі збільшенням обсягу вкладень підвищується рівень ризику.

Беккер виділяє: максимальну поведінку, ринкову рівновагу і стійкість смаків та уподобань. Перший з цих принципів передбачає, що люди поводяться раціонально, тобто прагнуть до досягнення найкращих з можливих результатів. Другий пов'язаний з однією з центральних для Беккера ідей про "неявні ціни", "неявні витрати". Необхідно врахувати роль "споживчого капіталу", що являє собою фонд спеціальних навичок і здібностей, що формуються у людини в процесі споживання тих чи інших благ. Так, пристрасть чи байдужість до класичної музики пояснюється, на думку Беккера і Стиглера, не розбіжностями в смаках, а тим, що різні люди, через різницю накопичених ними знань і умінь, володіють неоднаковою продуктивністю у виробленні кінцевого споживчого блага – "насолоди від прослуханої музики". Принцип стабільності переваг має для Беккера евристичне значення: він припускає, що якщо поведінка людей змінилась, причини цього слід шукати не в зрушеннях у їх внутрішній системі цінностей, а в їх реакції на змінені зовнішні умови, що обмежують поле вибору. Те, що в дослідженнях з соціальних проблем досить часто зустрічаються посилання на ірраціональність поведінки людей, невігластво чи раптові зрушення в шкалі цінностей Беккер вважає науковою проблемою.

Свою Нобелівську лекцію Гері Беккер уклав такими словами: "На мене справляє сильне враження, як багато економістів виявляють бажання займатися дослідженням соціальних питань, а не тих, що традиційно складали ядро економічної науки. Водночас економічний спосіб моделювання поведінки нерідко привертає своєю аналітичною міццю, яку забезпечує йому принцип індивідуальної раціональності фахівців з інших областей, які вивчають соціальні проблеми. Впливові школи теоретиків і дослідників-емпіриків, що спираються на модель раціонального вибору, активно діють у соціології, юриспруденції, політології, історії, антропології та психології. Модель раціонального вибору забезпечує найбільш перспективну основу, наявну в нашому розпорядженні, для уніфікованого підходу представників громадських наук до вивчення соціального світу".

Беккер застосував теорію людського капіталу до проблеми нерівності доходів, підкресливши значення інвестицій у навчання та освіту для еволюції можливостей отримання доходу протягом життєвого циклу, на відміну від простого зіставлення розмірів доходу між людьми в певний період. Він також одним з перших досліджував і спробував висловити кількісно зв'язок між здібностями й освітою, провів розрізнення людського капіталу взагалі і специфічного людського капіталу фірми.

Наступною областю застосування свого методу Г. Беккер обрав економічний аналіз злочинності та покарання - тему, що лежить на стику економіки і права.

Нобелівська лекція

     • Theeconomicwayoflookingatlife,GaryS.Becker,Department of Economics, University of Chicago, Chicago, IL. 60637, USA

[http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1992/becker-lecture.pdf]

    Несправедливість та економічна дискримінація

    • Економічна теорія дискримінації»(Economics of  Discrimination,1957);

        [ http://www.nber.org/papers/w13661.pdf]

Людський капітал, теоретичний і емпіричний аналіз

     •Людський капітал (Human Capital, 1964);

[ http://www.izajole.com/content/pdf/s40172-014-0012-2.pdf]

     •Becker GaryS. Crime and Punishment: An Economic Approach   [http://www.nber.org/chapters/c3625.pdf]

       •Becker Gary S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis, with Special Reference to Education

[http://www.nber.org/chapters/c3730.pdf]
Теорія розподілу часу

     •Теорія розподілу часу (A Theory of the Allocation of Time, 1965);

[http://www.unc.edu/~shanda/courses/plcy289/Becker_EJ_Time.pdf]

 

 

Joomla Plugins