Джеймс Тобін

Джеймс Тобіннародився 5 березня 1918 року в м. Шампейн (штат Іллінойс, США). У 1939 році з відзнакою закінчив економічний факультет Гарвардського коледжу, здобув ступінь бакалавра, пізніше – ступінь магістра економічних наук, навчався під керівництвом Й. Шумпетера. У роки Другої світової війни служив у військово-морському флоті США.  Після закінчення війни Дж. Тобін повернувся до Гарвардського університету. У 1947 році він захистив докторську дисертацію з економіки на тему «Теоретичне та статистичне дослідження функції споживання». З 1950 року  викладає в Єльському університеті, де у 1957 році здобуває звання професора. Окрім викладацької діяльності здійснював наукові дослідження фінансових ринків, розробляв теоретичні питання щодо змін розмірів грошових фондів та становища на грошових ринках під впливом політики прийняття рішень  у сфері споживання, виробництва та капіталовкладень.

З 1955 по 1961 роки Дж. Тобін був  директором Фонду Коулза.  Протягом 1961–1962 років очолював Раду економічних консультантів в адміністрації  президента Дж. Кеннеді. У 1970 році Джеймса Тобінабуло обрано президентом Американської економічної асоціації. Працював радником при Федеральній резервній системі США, міністерстві фінансів, інших урядових організаціях.

У сучасній економічній теорії Дж. Тобін відомий як автор монетарної динамічної моделі, q-теорії інвестицій, теорії вибору та портфельних інвестицій, він є визнаним лідером ортодоксального кейнсіанства, вніс вагомий внесокурозвиток кейнсіанської теорії.

Теорія інвестицій q.В основу теорії покладена  модель динаміки інвестицій, відповідно до якої витрати на капітальні товари залежать від співвідношення ринкової ціни капіталу, що функціонує та його оновленої вартості. Оскільки більш привабливими для потенційних інвесторів є ті фірми, які мають можливості для здійснення вигідних інвестицій, то ринкові ціни акцій віддзеркалюють наявність стимулів інвестування. Дж. Тобін запровадив коефіцієнт q, який визначається як відношення вартості фірми на фондовому ринку (вартість капітальних активів, сформована на ринку цінних паперів) до оновленої вартості. Коефіцієнт q характеризує вартість покупки фірми на фондовому ринку в порівнянні з вартістю покупки її капіталу на ринку продукції. Вартість фірми на фондовому ринку допомагає виміряти різницю між фактичним капіталом та бажаним рівнем капіталу.

Дж. Тобін визначив умови, за яких q стає показником рентабельності нових інвестиційних витрат. Таким чином, фондовий ринок  надає фірмам індикатор інвестиційних стимулів, який легко розраховується та є чутливим до змін. Відповідно до теорії інвестицій q, зменшення q буде мати наслідком скорочення інвестицій, що може знизити сукупний попит. Крім того, теорія інвестицій q відображує щільний  зв'язок  коливань ринку цінних паперів із коливаннями виробництва та зайнятості. Таким чином ринок цінних паперів  є одним з індикаторів економічної активності. 

Теорія позичкового процента. Значну частину наукових досліджень вчений присвятив проблемі позичкового процента, якийрозглядається неординарно,як наслідок співвідношення попиту та пропозиції на гроші. Попит пов'язується прямо пропорційно з рівнем доходів йобернено пропорційно — з нормою процента. Дж. Тобін ув'язав норму процента з диверсифікацією цінних паперів, що здійснюється окремим інвестором. На відміну від концепції Дж. М. Кейнса, визнавалися два можливі джерела переваги ліквідності: нееластичність очікуваних майбутніх процентних ставок таневизначеність майбутньої норми процента. Ризиковутеоріюпереваги ліквідності булорозроблено, щоб пояснити поведінку інвестора при виборі ним грошей та облігацій. Власне гроші в трактуванні вченого оголошувалися найліквіднішим активом, через це процент взагалі не повинен був би сплачуватися. Короткотермінові цінні папери належать до «високоліквідних», за якими сплачується нижчий від середньозваженої банківської ставки процент, а довготермінові — до «низьколіквідних», за якими сплачується вищий від цієї ставки процент.

Теорія «портфельної адаптації»(теорія «портфельного вибору»). Вченийдосліджуваввзаємозв'язок реального виробництва не лише з коливаннями грошового попиту, а й зізмінами всієї фінансової сфери. Цей механізм Дж. Тобін описав за допомогою концепції «портфельної адаптації»: заумовипостійного переливання вкладів, завдяки високій заміщеності цінних паперів відбуваються зміни їхньої ціни, грошового попиту на них. А, відповідно, зміни цього попиту викликають зміни відносних цін усієї структури (портфеля) активів, тобто облігацій, акцій. Модель портфельних інвестицій використана Дж. Тобіном для дослідження впливу фіскальної політики на економіку.

Податок Тобіна.Дж. Тобін вважав, що оподаткування кожної  валютної операції, сприятиме зменшенню кількості валютних спекулянтів, оскільки податок у будь-якому випадку буде утримуватися як за умов зростання курсу валюти, так і за умов його падіння. У результаті  валютний спекулянт буде вимушений завжди порівнювати свої ризики та утримуватись від надмірно активних операцій, оскільки треба сплатити податок навіть у випадку збитків від продажу валюти. 

Досліджуючи соціальні наслідки економічних процесів,  Дж. Тобін дійшов висновків щодо масштабності втрат від безробіття, що спад виробництва не є боротьбою з інфляцією. Економіст виступав за більш активну політику, спрямовану на розширення економічної діяльності, та за зниження безробіття навіть нижче за його «природний» рівень. Він вважав, що переваги від розширення зайнятості компенсують втрати від інфляції. Проблема взаємозалежності безробіття та інфляції на макроекономічному рівні розглядається вченим як основна дилема у вирішенні проблем сучасного промислового розвитку.

Теорія інвестицій, показник q,розроблені  Дж. Тобіном,  дають змогу  визначити стимули щодо здійснення інвестицій, відобразити як майбутню, так і існуючу прибутковість капіталу. Так, у випадку зниження урядом податку на прибуток підприємства, інвестори очікують збільшення прибутку, що підвищує поточну ринкову вартість акцій. Теорія інвестицій q засвідчує, що результати прийнятих інвестиційних рішень залежать не тільки від поточної економічної політики, але й від політики, яка буде здійснюватися в майбутньому.  Практичне значення теорії полягає і в тому, що вона (теорія) дозволяє визначити індикатори економічної активності (коливання ринку цінних паперів, виробництва, зайнятості) та створити передумови для ефективного функціонування національної економіки.

У цілому  ідеї, що містяться в працях  Дж. Тобіна, можуть бути використані  для визначення масштабів та рівня впливу держави на економіку, для визначення цілей та інструментів  фіскальної, монетарної, фінансової  політики в національній економіці.

Нобелівська лекція

·       JamesTobin(1981) Nobel Lecture:  Money and finance in the macro-economic process. -http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1981/tobin-lecture.pdf

 

Проблеми економічної динаміки та економічної політики

·        Tobin James. A note on the money wage problem/ James Tobin//Quarterly Journal of Economics. – 1941. – №55(3). – Р.508–516.

·        Tobin James (1955). A Dynamic Aggregative Model/ James Tobin//Journal of Political Economy. – 1955. – №63.2(2). – Р.103–115.

·        Tobin James. The Interest-Elasticity of Transactions Demand for Cash/ James Tobin//Review of Economics and Statistics. – 1956. – №38(3).– Р.241–247.

·        Tobin James.Estimation of relationships for limited dependent variables/ James Tobin//Econometrica(The Econometric Society). – 1958. – №26(1). – Р.24–36.

·        Tobin James. Liquidity Preference as Behavior Towards Risk/ James Tobin//Review of Economic Studies. – 1958. – №25.1. – Р.65–86.

·        James Tobin Money and Economic Growth. Ibid.  1965,  https://www.uni-erfurt.de/fileadmin/user-docs/Makrooekonomie/SS2013/MA_MakroII/Tobin_1965_-_Money_and_Economic_Growth.pdf

·        James Tobin National Economic Policy. New Haven: Yale U. Press, 1966.

·        James Tobin A General Equilibrium Approach to Monetary Theory. Ibid., 1969 http://www.deu.edu.tr/userweb/yesim.kustepeli/dosyalar/tobin1969.pdf

·        Tobin, James. Money and Income: Post Hoc Ergo Propter Hoc?/ James Tobin//Quarterly Journal of Economics. – 1970. – №, 84(2). – Р. 301–317.

·        James Tobin Essays in Economics. Volume I, Macroeconomics. Chicago: Markham, 1972. https://books.google.com.ua/books?id=BIWEt8hRH2kC&pg=PR2&lpg=PR2&dq=James+Tobin+Essays+in+Economics.+Volume+I,+Macroeconomics.+Chicago:+Markham,+1972.&source=bl&ots=wHqGQiBR6I&sig=2CgiKGQUK4pgr9Owxi4Y3YyDS10&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjPt-Cets7JAhVConIKHZQzBGYQ6AEIHTAA#v=onepage&q=James%20Tobin%20Essays%20in%20Economics.%20Volume%20I%2C%20Macroeconomics.%20Chicago%3A%20Markham%2C%201972.&f=false

·        James Tobin The. New Economics: One Decade. Older. Princeton: Princeton U. Press, 1974 

·        James Tobin Essays in Economics. Volume 2, Consumption and Econometrics.. New York: Elsevier, 1975. 

·        James Tobin Asset Accumulation and Economic Activity. Chicago: U. of Chicago, 1980. 

·        James Tobin Essays in Economics. Volume 3, Theory and Policy. Cambridge: MIT Press, 1982.https://books.google.com.ua/books?id=BIWEt8hRH2kC&pg=PR2&lpg=PR2&dq=James+Tobin+Essays+in+Economics.+Volume+3,+Theory+and+Policy.+Cambridge:+MIT+Press,+1982.&source=bl&ots=wHqGQiCJdJ&sig=zHbFvBBRq9gCMBCYOGdIH8C4nh8&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwiJx4ugt87JAhXk_nIKHSOJAdIQ6AEIHTAA#v=onepage&q=James%20Tobin%20Essays%20in%20Economics.%20Volume%203%2C%20Theory%20and%20Policy.%20Cambridge%3A%20MIT%20Press%2C%201982.&f=false

·        James Tobin Policy for Prosperity: Essays in a Keynesian Mode. Brighton, Great Britain, 1987.

·        James Tobin Full Employment and Growth. Cambridge, UK – Brooklied, US. 1996.

·        Тобин Дж. Глобальная экономика: кто у руля? / Дж. Тобин // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – № 1. – С. 45–52.

·        Тобин Дж. Теорема о «невидимой руке» должна быть модифицирована / Дж. Тобин // Российский экономический журнал. – 2002. – № 3. – С. 42–45.

·        Тобин Дж. Деньги и финансы в макроэкономическом процессе / Дж. Тобин // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. : Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. Т. V, кн. 1. Всемирное признание. Лекции нобелевских лауреатов / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – М. : Мысль, 2004. – С. 414–456.

·        Тобин Дж. Финансовые посредники / Дж. Тобин // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – М. : ИНФРА-М, 2004. – С. 322–349. 

Joomla Plugins