Трюґве Маґнус Гаавельмо

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

1989 р. – Трюґве Маґнус Гаавельмо

Трюґве Маґнус Гаавельмо (13.12.1911р. – 28.07.1999р.) – норвезький економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2009 року «За визначення ролі теорії ймовірностей як фундаменту економетрики і за аналіз економічних структур».

Біографія

Трюґве Маґнус Гаавельмо народився у Скедсмо (Норвегія) в 1911 р Закінчив Університет Осло (1933 р.). У 1936 р. Т.М. Гаавельмо вивчав статистику в Університетському коледжі Лондона. У 1938 р. був призначений лектором Університету Орхуса. Потім він отримав академічну стипендію, що дозволила йому відправитися за кордон і навчатися в США. Під час Другої світової війни Т.М. Гаавельмо працював у Норвезькому вантажному і торговому представництві (Nortraship). У квітні 1941 р. Т.М. Гаавельмо захистив у Гарвардському університеті дисертацію на тему "Імовірнісний підхід в економетрії". У 1945 р. він був торговим аташе посольства Норвегії у Вашингтоні. У 1946—1947 рр. працював у Комісії Коулза з економічних досліджень, де ідеї його дисертації лягли в основу одного з центральних дослідницьких проектів.

Він отримав докторський ступінь у 1946 р. за роботу, у якій детально розкрив тему використання елементів теорії ймовірності в економетриці. Після короткострокового перебування в Чиказькому університеті, повернувся до Норвегії (1947 р.).

У 1947 р працював керівником відділу Міністерства торгівлі, промисловості та фінансів. У 1948 р. він стає професором економіки Університету Осло і залишається на цій посаді аж до 1979 р.

З 1944 р він був членом Економетричного товариства (в 1954 – 1958 рр., 1961 – 1963 рр. і 1966 – 1970 рр. – член його Ради, в 1957 – президент), а з 1946 р. – Інституту математичної статистики; він також член Норвезької академії наук (з 1950 р.), почесний член Американської економічної асоціації (з 1975 р.).

У 1970 р.–лауреат премії Фрітьофа Нансена за видатні дослідження.

Теорія

Внесок Трюґве Маґнуса Гаавельмо в економічну науку пов’язаний, насамперед, із розробкою методології (загальних принципів) і методів економетричного дослідження. Т.М. Гаавельмоспробував поєднати імовірнісний і математико-статистичний підходи, обґрунтовуючи тезу, що для емпіричної перевірки постулатів економічної теорії застосування теорії ймовірностей є не тільки необхідною передумовою, а й безумовною необхідністю. Він показав, що якщо сформулювати теоретичні положення в термінах теорії ймовірностей, то методи, що використовуються з математичної статистики, можуть бути застосовані для виведення точних висновків щодо базових залежностей, що лежать в основі економічних явищ, а також у тестуванні економічних теорій і прогнозуванні економічних процесів.

Більшість теоретичних питань, проаналізованих Т.М. Гаавельмо, пов’язуються з проблемою взаємозалежності в економічних відносинах, де кожне індивідуальне рішення може розглядатися як результат взаємодії через ланцюжок ринкових відносин безлічі інших рішень. Тому результат, що аналізується, є продуктом великої кількості випадкових попередніх рішень і дій, що створює проблеми для емпіричного дослідження. При цьому основне, базове відношення, що визначає чинне на інші зв'язки і залежності, згідно Т.М. Гаавельмо, не може розглядатися ізольовано, а виступає як результат, що обумовлений низкою випадкових зв'язків і обставин. Він обґрунтував важливість вибору ряду відносин (зв'язків, залежностей), кожне з яких максимально "автономно", тобто не залежить від змін в інших частинах системи.

Вибору автономних відносин у моделях Т.М. Гаавельмонадавав великого значення, пов'язуючи цей процес з наявністю достатніх професійних знань та інтуїції у відношенні дій основних механізмів економіки.

Наявність великої кількості типів і форм моделей, які можуть бути використані для пояснення емпіричних даних, що спостерігаються, породило також так звану проблему ідентифікації. Т.М. Гаавельмо першим дав точне математичне формулювання і вирішення проблеми ідентифікації. Подальший пошук критеріїв ідентифікації та розробка різних аспектів цієї проблеми базувалися на його основних ідеях. У межах теорії ймовірностей він запропонував узагальнене формулювання і метод виміру цього зміщення в ізольованих оцінках індивідуальних відносин у взаємозалежній економічній системі. Т.М. Гаавельмопоказав, що проблема може бути вирішена шляхом використання методу одночасних оцінок взаємозалежних моделей. Він доводив, що помилкових інтерпретацій індивідуальних відносин не можна уникнути до тих пір, поки всі залежності в теоретичній моделі вимірюються одночасно.

Також Т.М. Гаавельмо зробив спроби трансформувати різні компоненти економічної теорії з метою зробити можливим застосування до них новітніх економетричних методів. Внесок Т.М. Гаавельмов економічну теорію пов'язаний також з дослідженнями в галузі теорії капіталовкладень і теорії економічного розвитку, аналізу циклічних коливань на макроекономічному рівні і фіскальної політики до теорії цін та історії економічної думки.

Практичне застосування теорії

Ідеї Трюґве Маґнуса Гаавельмо можуть бути використані при економічному прогнозуванні, побудові макроекономічних моделей, аналізі впливу фіскальної політики. Наприклад, щоб визначити вплив на особисте споживання зменшення сімейного доходу внаслідок податкової політики, необхідно виходити з того, що показник схильності до споживання, який використовується в обчисленнях, не залежить від попередньої фіскальної політики.

Праці

Нобелівська лекція

•        Haavelmo Trygve (1989) Nobel Lecture: Econometrics and the Welfare State [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1989/haavelmo-lecture.html]

Економетрія

•        Trygve Haavelmo.The Statistical Implications of a System of Simultaneous Equations (Econometrica, vol. 11, 1943, pp. 1–12)  pp. 454-46.

•        Trygve Haavelmo. The Probability Approach in Econometrics.” Supplement to Econometrica 12 (July): S1–S115[http://fitelson.org/woodward/haavelmo.pdf]

•                     Trygve Haavelmo. The Method of Supplementary Confluent Relations, Illustrated by a Study of Stock Prices. Econometrica. Vol. 6, No. 3 (Jul., 1938), pp. 203-218.

•                    Trygve Haavelmo. The Inadequacy of Testing Dynamic Theory by Comparing Theoretical Solutions and Observed Cycles.Econometrica. Vol. 8, No. 4 (Oct., 1940), pp. 312-321 [http://digamo.free.fr/haavelmo40.pdf]

•         Trygve Haavelmo. On the Theory and Measurement of Economic Relations. Cambridge, 1941, May; Statistical Implications of a System of Simultaneous Equations//Economet-rica. 1943a. Voi. 11. N 1, pp. 1-12.[http://www.sv.uio.no/econ/english/research/networks/haavelmo-network/publications/files/TH1941c.pdf]

•        Trygve Haavelmo. Statistical Testing of Business Cycle Theories//Review of Economics and Statistics. 1943b. Vol. 25. N 1, pp. 13-18.

•        Trygve Haavelmo. Tne Probability Approach in Econometrics//Econometrico Supplement. Vol. 12. 1944, July [http://fitelson.org/woodward/haavelmo.pdf];

•         Trygve Haavelmo. Statistical Analysis of the Demand for Food: Examples of Simultaneous Estimation of Structural Equations//Eccnometrica. 1947a. Vol. 15. N 2, pp. 79-110 (у співав).

•        Trygve Haavelmo. On the Dynamics of Global Economic Inequality. — Oslo, 1980 [http://www.sv.uio.no/econ/english/research/networks/haavelmo-network/publications/files/TH1982b.pdf]

Joomla Plugins