Герберт Саймон
1978 р. – Герберт Саймон
Герберт Саймон (15.06.1916 р. – 9.02.2001 р.) – американський соціолог, економіст і педагог.
Лауреат Нобелівської премії з економіки 1978 року «За новаторські дослідження процесу ухвалення рішень у рамках економічних організацій».
Народився в місті Мілуокі, штат Вісконсин 15 червня 1916 р.
У 1933 р. Саймон вступив до Чиказького університету і прийняв рішення стати вченим-математиком в області соціальних наук. У його навчальний курс входили політекономія, логіка, математика, біофізика і економетрія. Вивчаючи студентський курс фізики, він виявив інтерес до філософських проблем фізики, що зберігся протягом усього його життя і згодом опублікував кілька статей з цих проблем.
Одержавши в 1936 р. ступінь бакалавра, Саймон став дослідником-асистентом у муніципальній адміністрації міста Чикаго. Ранні роботи в даній області стали підставою для призначення його в 1939 році директором дослідницької групи Каліфорнійського університету, що займалася подібною тематикою.
Після одержання в 1943 р. докторського ступеня Саймон залишився в Чиказькому університеті, де в 1946 р. був призначений завідувачем кафедри політичних наук. У 1948 р. він на короткий час перейшов на роботу в державний адміністративний апарат, прийнявши посаду одного з помічників при уряді Сполучених Штатів, для того щоб брати участь у створенні Адміністрації економічного співробітництва. Останню було утворено з метою втілення в життя «плану Маршалла» з надання допомоги західноєвропейським країнам у їх економічному відновленні після Другої світової війни. У 1949 р. він переїхав в Пітсбург, де у 1965 р. став професором кафедри обчислювальної науки і психології.
Праці Г. Саймона становлять методологічний інтерес з точки зору використання кількісних методів у соціології, моделювання поведінки людей і суспільних систем, планування діяльності закладів та корпорацій. Висвітлюються проблеми, пов’язані з дослідженням поведінкових та пізнавальних якостей людей, які збирають, обробляють інформацію та приймають рішення.
Теорія організації та прийняття рішень.Г.Саймон стверджував, що ухвалення рішень - це суть процесу управління і що прогрес у сфері менеджменту можна забезпечити, навчивши керівників методів ухвалення раціональних рішень, а не намагаючись винайти якісь ідеальні організаційні структури.
Г. Саймон досліджував процеси впливу встановлених цілей на раціональну поведінку в організаціях. Критично ставлячись до теоретичних узагальнень Ф. Тейлора і принципів управління А. Файоля, він розглядав поведінку «ділової людини» (повністю інформованої про діяльність організації), яка мотивована особистим інтересом. Г. Саймон запропонував концепцію адміністративного працівника, який переслідує власні інтереси, але не завжди знає, які вони. Він усвідомлює лише декілька із всіх можливих варіантів дій і схильний прийняти адекватне рішення, а не оптимальне.
З точки зору Г. Саймона, організації можуть спростити процес ухвалення рішень – обмежити цілі, на які направлена діяльність. Г. Саймон вказує, що цілі впливають на поведінку, лише коли вони є частиною рішення про те, якою має бути поведінка. Цілі визначаються на основі ціннісних передумов рішень. Ціннісні передумови є припущеннями про те, які цілі найбільш переважають. Чим точніше позначені ціннісні передумови, тим раціональніші рішення, що приймаються. Чітко встановлені цілі дозволяють розрізняти прийнятні і неприйнятні (або більш і менш прийнятні) варіанти рішень.
Організації підтримують раціональне ухвалення рішень не лише шляхом розподілу обов'язків між учасниками, але і шляхом надання їм необхідних засобів для їх виконання – ресурсів, інформації, устаткування. Інструкції і правила, інформаційні канали, програми навчання, стандартні робочі процедури – все це може розглядатися як механізми для обмеження спектру рішень, що приймаються кожним учасником, так і для надання допомоги учасникові при ухваленні рішень. Модель організаційної поведінки Г. Саймона підкреслює важливість ненав'язливого контролю учасників: навчання і розподіл інформації грають значнішу роль у виробленні раціональної поведінки, ніж накази або санкції.
В основі моделі організаційного ухвалення рішень Г. Саймона лежить концепція пізнавальних обмежувачів індивідуального ухвалення рішень. Г. Саймон підкреслює, що ізольований індивідуум не може досягти високої міри раціональності, оскільки кількість варіантів, які він повинен розглянути, дуже велика. Індивідуальний вибір відбувається на основі заданих параметрів, тобто передумов, прийнятих суб'єктом як основа для вибору. Поведінка ж визначатиметься виходячи з меж, встановлених цими вихідними параметрами. Організації визначають повний набір завдань, стійкі очікування, необхідну інформацію і засоби, поточну робочу програму і набір стримуючих чинників, у межах яких необхідні рішення можуть бути прийняті. Ці вихідні дані надаються індивідуальним учасникам. У цьому сенсі Г. Саймон розглядає поняття обмеженої раціональності, яке інтегрує два ключові елементи раціональної системної перспективи – специфіку цілі та формалізацію. Дана теорія робить акцент на важливості правил і встановлених порядків у підтримці раціональної поведінки усередині організації. Спеціально підкреслюється, що організаційна поведінка, особливе ухвалення рішень, передбачає перш за все слідування правилам, а не розрахунок наслідків. Г. Саймон відрізняв формальну раціональність від технічної. Модель, розвинена Г. Саймоном, може також використовуватися для пояснення того, яким чином структури, створені для забезпечення раціональності, за певних умов можуть мати зворотній ефект.
Г. Саймон виділив три головні стадії процесу ухвалення рішень:
1. Пошук причин, що пояснюють необхідність ухвалення рішення. На цій стадії керівник здійснює так звану розвідувальну діяльність, тобто всебічно обдумує ситуацію, здійснює пошук симптомів проблеми і причин її появи.
2. Придумування, розвиток і аналіз можливих напрямів діяльності. На другій стадії здійснюється «проектна» діяльність, тобто підготовка до ухвалення рішення, яка включає пошук альтернатив і аналіз їх наслідків з врахуванням різних чинників, що впливають на результат вибору.
3. Вибір певного курсу діяльності. На цій стадії здійснюється безпосередньо вибір альтернативи, тобто ухвалення управлінського рішення.
У той же час Г. Саймон справедливо вказує, що після вибору альтернативи процес ухвалення рішення не закінчується. Як відомо, будь-яке рішення лише тоді що-небудь коштує, якщо воно успішно реалізується. Тому в процес ухвалення рішення також необхідно включити етап його реалізації. Це пояснюється, перш за все, тим, що всі рішення в організації взаємопов'язані. Кожне рішення виступає як засіб реалізації якогось іншого рішення, прийнятого кимось і колись. Підлеглі, які повинні виконувати рішення керівника, неминуче стикаються з новими завданнями, що вимагають ухвалення нових рішень і так далі. Іншими словами, кожне управлінське рішення породжує нові рішення, які повинні прийматися виконавцями під час виконання раніше прийнятого рішення. Отже, ухвалення рішень незмінно супроводжує діяльність менеджерів і всіх працівників організації. З цієї точки зору діяльність організації в цілому, починаючи з моменту її зародження і закінчуючи загибеллю можна уявити не як набір дискретних дій, що реалізовують деякі рішення, а як безперервний процес ухвалення деякого рішення, що постало вихідною причиною появи цієї організації.
Зберігаючи прихильність до внесення точних методів дослідження до соціальних наук, Г. Саймон прийшов до висновку про доцільність дослідження процесів пошуку й ухвалення рішень шляхом їх комп'ютерного моделювання.
Роботи Г. Саймона і А. Ньюела значно вплинули на розвиток інформатики й обчислювальної техніки. Ними була задана так звана парадигма символьної обробки інформації (symbolic information processing), в основі якої лежить гіпотеза про те, що людське мислення найадекватніше моделюється як послідовна операція, що алгоритмізується, з деякими символами, котрі якимось чином відображують дійсність. Мислення людини забезпечується дією одного з різновидів того, що Г. Саймон і А. Ньюел назвали матеріальною символьною системою (physical symbol system), на деякому рівні розгляду принципово тотожною для людини і ЕОМ (ця теза називається комп'ютерною метафорою або концепцією безтілесного інтелекту).
Нобелівська лекція
· Herbert A. Simon, Rational Decision-Making in Business Organizations / Economic Sciences 1978, p.343-371.
http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1978/simon-lecture.pdf
Теорія організації та прийняття рішень
· Simon H.A. Administrative Behavior. A Study of Decision-Making Process in AdministrativeOrganizations. 3d ed. New York: Free Press; London: Collier, Macmillan,1976a.
https://en.wikipedia.org/wiki/Administrative_Behavior
· Саймон Г. А. Менеджмент в организациях : пер. с англ. / Г. А. Саймон, Д. Смитбург, В. Томпсон. – М. : Экономика, 1995. – 335 с.
· Саймон Г. А. Теория принятия решений в экономической теории и науке о поведении / Г. А. Саймон // Теория фирмы / сост. В. М. Гальперин. – СПб. : Экономическая школа, 1995. – Разд. 1. – С. 54–72. – (Вехи экономической мысли ; вып. 2.
· Саймон Г. А. Адміністративна поведінка : Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції : пер. з англ. / Г. А. Саймон. – Вид. переробл. і доповн. числен. заув. авт. – К. : АртЕк, 2001. – 392 с.
· Саймон Г. А. Рациональное принятие решений в бизнесе / Г. А. Саймон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. : Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. Т. V, кн. 1. Всемирное признание. Лекции нобелевских лауреатов / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – М. : Мысль, 2004. – С. 320–357.
· Simon H.A. A Behavioral Model of Rational Choice // Quarterely Journal of Economics,February 1955, v.69, p.99–118.
http://www.math.mcgill.ca/vetta/CS764.dir/bounded.pdf
Методологія економіки
· Саймон Г. А. Методологические основания экономики / Г. А. Саймон // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник 1989–1990 / ВНИИ систем. исслед. – М. : Наука, 1991. – С. 91–109.
· Simon H.A. From Substantive to Procedural Rationality. In: J.L.Spiro (ed.). Method and Appraisal in Economics. Cambrige (MA): Cambridge University Press, 1976b.
Економетрія
· Simon H.A. A Formal Theory of the Employment Relation // Econometrica, July1951, v.19, p.293–305.
· Simon H.A. Dynamic Programming Under Uncertainty with a Quadratic CriterionFunction // Econometrica, January 1956, v.24, p.74–81.
http://link.springer.com/chapter/10.1007%2F978-1-4613-4367-7_6#page-1
Психологія
· Simon Herbert A.Motivational and emotional controls of cognition/ Herbert A.Simon //Psychological Review. –1967. –vol. 74. – Р.29–39.
http://www.cs.helsinki.fi/u/ahyvarin/teaching/niseminar5/Simon67.pdf
· Simon Herbert A. Radical Constructivism and Cognitive Psychology/ HerbertA.Simon,John R. Anderson, Lynne M. Reder, K. Anders Ericsson, and Robert Glaser// Brookings Papers on Education Policy. –1998. – № 1. – Р.227–278.
http://memory.psy.cmu.edu/publications/98_jra_lmr_has.pdf
· Simon Herbert A. Applications and misapplications of cognitive psychology to mathematics education/ HerbertA.Simon, John R. Anderson and Lynne M. Reder// Texas Education Review. – 2000. – № . – Р. 29–49.
· Simon Herbert A.Verbal reports as data / HerbertA.Simon,K. Anders Ericsson//Psychological Review. – 1980. –vol. 87. –Р. 215–251.
http://www.psy.cmu.edu/~siegler/PostMidtermReadings/Ericsson-Simon80.pdf
Міждисциплінарні дослідження
· Саймон Г. А. Проверяемость и приблизительность / Герберт Саймон // Философия экономики : антология / под ред. Дэниела Хаусмана ; [пер. с англ. Н. Автономовой]. – М. : Изд-во Ин-та Гайдара, 2012. – Ч. 2, гл. 8. – С. 217–220. – Парал. тит. л. англ.
· Simon H.A. and Kadane J.B. Optimal Problem-Solving Search: All-or-None Solutions// Artificial Intelligence, Fall 1975, v.6, p.235–48.
· Herbert A. Simon: The Bounds of Reason in Modern America// The John Hopkins University Press. 2005.
Joomla Plugins