Вільям Нордхаус народився 31 травня 1941 року в Альбукерку, Нью-Мексико, США.

Закінчив Єльський університет у 1963 році, захистив докторську в Массачусетському технологічному інституті у 1967 році, з 2001 року працював на кафедрі економіки в Єльському університеті і брав участь в дослідницькому фонді в галузі економіки Cowles Foundationfor Research.

Разом з Полом Самуельсоном, також лауреатом Нобелівської премії, Вільям Нордхаус є співавтором популярного підручника "Економіка: вступний аналіз".

При адміністрації президента США Джиммі Картера, у 1977-1979 роках, Нордхаус був членом Ради економічних консультантів. Він також був іноземним членом Шведської королівської академії інженерних наук.

Нордхаус став одним з перших економістів, хто звернув увагу на глобальне потепління і зміну клімату. Він почав займатися темою глобального потепління ще у 1970-ті роки.

Також науковець одним з перших запропонував можливий економічний спосіб боротьби зі змінами клімату шляхом запровадження в усьому світі систем оподаткування викидів парникових газів. Вуглекислий газ, який потрапляє в атмосферу і нагріває Землю, не вкладається у звичайні ринкові транзакції. "Для економіки цих викидів не існує, якщо не втрутитися і не інтерналізувати цю екстерналію (зовнішній ефект), тобто вбудувати зміну клімату в економічні моделі та процеси",  – зазначав вчений.

Як свідчать розрахунки, запровадження податків на викиди парникових газів може суттєво скоротити викиди вуглецю в атмосферу до 2100 року, а за максимізації цього податку, викиди вуглецю скоротяться вже в середньостроковій перспективі – до 2040 року. Нордхаус стверджує, що найкращий спосіб обмежити викиди – розрахувати вартість фіксованого рівня викидів, а потім вимагати від компаній або урядів оплатити ці витрати.

"Зміна клімату є частиною особливого виду економічної діяльності, відомої як глобальні суспільні блага. Щоб вирішити цю проблему, як мінімум, всі країни повинні домовитися про штраф за викиди вуглекислого газу та інших парникових газів за узгодженою мінімальною ціною", – йдеться у його роботах.

У 1990-х Нордхаус розробив першу інтегровану модель з оцінювання кліматичних змін DICE (DynamicIntegratedClimate-Economy). Вона дозволяє економістам аналізувати витрати на зміну клімату. У цій моделі пов'язані воєдино економічні та кліматичні показники, що дозволяє формалізувати зв'язок економічного зростання з викидами вуглецю і потеплінням. Крім того, її важливість полягає у тому, що всі попередні прогностичні моделі розглядають кліматичні умови як сталі – зокрема, вони не враховують можливу зміну врожаїв сільськогосподарських культур, яка може вплинути на обсяг експорту чи імпорту та, як наслідок, на обсяги валютних надходжень. Ця модель дозволила розрахувати, скільки повинні платити суб’єкти господарювання, причетні до викидів в атмосферу і можливих кліматичних змін. За оцінкою Нордхауса ця сума складає приблизно 40 дол. США за 1 тону. Пізніше він створив схожу регіональну модель (RICE), за допомогою якої можна спрогнозувати витрати на викиди в регіоні або країні.

Математична модель В. Нордхауса, яка враховує вплив людської діяльності на навколишнє середовище, може застосовуватись в Україні під час складання прогнозів щодо взаємозв’язку між економічним зростанням і кліматичними змінами та запровадженням оподаткування парникових та інших викидів в атмосферу.

Нобелівська лекція

• William D. Nordhaus Climate Change: The Ultimate Challenge for Economics. Nobel Lecture in Economic Sciences, Stockholm University, December 2018, open access at https://www.nobelprize.org/uploads/2018/10/nordhaus-slides.pdf

• Nordhaus W. (1997). Traditional productivity estimates are asleep at the (technological) switch. Economic Journal, Vol. 107, No. 444, pp. 1548–1559
• Nordhaus W. (2006).Geography and Macroeconomics: New Data and New Findings, Proceedings of the National Academy of Sciences (US), March 7, 2006, vol. 103, no. 10, 3510-3517, open access at http://www.pnas.org/cgi/content/full/103/10/3510.
• Nordhaus W. (2006). After Kyoto: Alternative Mechanisms to Control Global Warming, American Economic Review, vol. 96, no. 2, May 2006, pp. 31-34.
• Nordhaus W. (2017). Integrated assessment models of climate change. NBER Reporter, No. 3, pp.16–20.
• Nordhaus W. (2017). Projections and uncertainties about climate change in an era of minimal climate policies. NBER Working Paper, No. 22933
• Nordhaus W.,Moffat A. (2017). Asurvey of global impacts of climate change: Replication, survey methods, and astatistical analysis. NBER WorkingPaper, No. 23646.

Олівер народився в Лондоні в родині відомого лікаря-фтизіатра Філіпа Монтегю Д'Арсі Харта (1900-2006 рр.).

Харт закінчив Королівський коледж Кембриджського університету зі ступенем бакалавра математики в 1969 році, отримав магістерський ступінь з економіки в університеті Уоріка в 1972 році, а в 1974 році удостоєний звання доктора філософії з економіки в Принстонському університеті.

Викладацьку діяльність розпочав на посаді лектора економіки в Ессекському університеті в 1974 – 1975 рр., після був помічником лектора, лектором з економіки в Кембриджському університеті в 1976 – 1981 рр., також працював співробітником Черчіль-коледжу при Кембриджському університеті в 1975 – 1981 рр. Був запрошеним старшим лектором в Уортонській школі бізнесу в 1979-1980 рр. У Лондонській школі економіки став професором економіки, де працював у 1981-1985 рр., а з 1997 р. удостоєний звання постійного запрошеного професора Лондонської школи економіки.

Переїхавши до США у 1984 році, був запрошеним професором економіки, а потім обійняв посаду професора економіки в 1985 – 1993 рр. у Массачусетському технологічному інституті. У 1987 – 1988 рр. був запрошеним викладачем, а в 1999 – 2003 рр. – запрошеним професором економіки і права кафедри імені Джона Оліна на юридичному факультеті Гарвардського університету, потім став співробітником Гарвардської школи бізнесу в 1988 – 1989 рр., а з 1993 р. працює професором економіки кафедри імені Ендрю Фурер Гарвардського університету.

О. Харт є членом економетричного товариства з 1979 року, членом Американської академії мистецтв і наук з 1988 року, членом-кореспондентом Британської академії з 2000 року, співробітником Європейського інституту корпоративного управління з 2002 року, членом Товариства розвитку економічної теорії з 2012 року, членом Товариства теорії фінансів з 2014 року, співробітником журналу «Журнал права, фінансів та бухгалтерського обліку» з 2015 року, членом Американської фінансової асоціації з 2016 року, членом Національної академії наук США з 2016 року.

Професор економіки Гарвардського університету Олівер Харт зробив вагомий внесок у дослідження так званих «неповних контрактів», оскільки угоди не можуть повністю описати всі можливі ситуації. Він запропонував шляхи вирішення ситуацій, коли не ясно, хто саме має ухвалювати рішення і в яких ситуаціях.

Найвідоміші праці Харта пов’язані з проблемами теорії контрактів та теорії фірми та з дослідженням корпоративних фінансів.

Контрактна теорія, якій присвятили своє життя цьогорічні нобелівські лауреати, залишається відносно новим напрямком економічної думки. Її цінність полягає в тому, що вона зуміла згладити низку недоліків та нереалістичних припущень стандартної неокласичної теорії та формалізувати ідеї старих інституціоналістів, котрі не дуже полюбляли математичні методи.

Так, теорія економічної рівноваги зі сторінок шкільних підручників часто абстрагується від нефінансових факторів, що притаманні економічній взаємодії в реальному житті. Наприклад, при вивченні попиту і пропозиції на ринку праці робиться припущення, що працівник може без проблем змінювати місце працевлаштування, якщо на суміжних ринках зростає заробітна плата; при вивченні ринку нерухомості припускається, що пошук квартири – це просте рішення оптимізаційного завдання – треба лише зібрати та оцінити всі варіанти за головними параметрами тощо.

На практиці все далеко не так, бо на формування цін впливають високі транзакційні витрати та видатки на пошук, а також ризик отримання продукту поганої якості, що суттєво звужує можливості вибору. Контрактна теорія, на відміну від традиційної неокласичної, враховує всі параметри нефінансового характеру, що містяться в кожній усній чи письмовій угоді і здатні суттєво впливати на рішення сторін.

З іншого боку, контракти здатні істотно послабити конфлікт інтересів між учасниками економічної взаємодії, а тому набувають широкого розповсюдження та складніших форм у розвиненіших суспільствах. Чимкраще сформульовано умови договору, тим більше стимулів і мотивів для всіх сторін отримати максимальні переваги від кооперації.

Нобелівські лауреати 2016 року зуміли суттєво збагатити теорію контрактів, оформивши її у вигляді теоретичних моделей, за допомогою яких можливо конструювати і кількісно обчислювати вигоди та ризики різних типів економічних угод.

Модель асиметрії інформації.Труднощі у формулюванні контрактів часто пов’язані із різним розподілом інформації між учасниками угоди. Наприклад, менеджер краще розуміє реальний стан справ у компанії, ніж її міноритарний власник; новий працівник краще усвідомлює рівень своїх навичок, ніж роботодавець; боржник точніше знає свій фінансовий стан і наміри щодо повернення позики, ніж банк-кредитор. На основі такої інформаційної асиметрії виникає «принципал-агент конфлікт», коли агенти (менеджери, працівники, боржники) можуть зловживати недостатньою обізнаністю своїх принципалів (власників, роботодавців, кредиторів відповідно).

Проблема, яку вирішує теорія контрактів, полягає у тому, щоб виявити інформацію і запропонувати агентові оптимальний контракт, котрий враховував би його тип і водночас стимулював би агента до більшої добросовісності.

Принципал-агент конфлікт.Важливо усвідомлювати, що за умов неправильно складених контрактів одні типи агентів можуть видавати себе за інших. Так, якщо у договорі про найм не прописано необхідність диплома про відповідну освіту, збільшуються ризики найму фахівців без відповідної підготовки. Надмірно високі ставки в кредитних угодах можуть приваблювати шахраїв, котрі видаватимуть себе за доброчесних позичальників, оскільки все одно не мають наміру повертати позику.

Модель інформаційних сигналів. Модель інформаційних сигналів, хоч також базується на асиметрії інформації, передбачає можливість агента до моменту укладання контракту надіслати «сигнал» принципалові щодо себе, довівши йому свою приналежність до «вищого» типу: порядного позичальника, освіченого працівника, доброчесного страхувальника тощо. Під час найму на роботу сигналом може слугувати диплом із високими оцінками, що свідчить про вищу продуктивність праці кандидата, причому сама спеціальність може мати навіть менше значення.

Модель морального ризику.Ця модель відрізняється від попередніх тим, що асиметрія інформації виявляється уже після укладання угоди. Агент вибирає стратегію дій, які важко контролювати принципалові. Наприклад, працівник знижує рівень зусиль, страхувальник починає недбало ставитися до застрахованого ним майна, а менеджери схильні приймати неоптимальні з погляду власників рішення. Це викликає у принципалів потребу закладати в умови контракту відповідні стимули для ефективної поведінки агентів у майбутньому.

Модель неповних контрактів.У неповних контрактах, на відміну від повних, які в чистому вигляді існують лише в теорії, неможливо повністю прописати дії сторін у майбутньому, оскільки неможливо все врахувати та передбачити всі варіанти розвитку подій. Олівер Харт зі своїми співавторами зумів розробити і формалізувати модель неповних контрактів, у якій, замість визначення дій сторін у майбутньому, визначається лише, хто саме із учасників матиме право остаточного голосу в ситуаціях, коли контрагенти не зможуть дійти згоди. Результати теорії неповних контрактів активно використовують на практиці під час визначення витрат і доходів від злиттів та поглинань, під час конструювання організаційних схем розподілу влади всередині корпорацій, надання опціонів замість компенсацій менеджерам, а також під час ухвалення рішень щодо приватизації провайдерів суспільних послуг.

Майнові права.У ряді досліджень Харт, разом з різними співавторами, зокрема зі Санфордом Гроссманом і Джоном Муром, проаналізував, як розподілити майнові права на матеріальні активи. Наприклад, чи повинні вони бути власністю однієї фірми або різних. Припустимо, що новий винахід вимагає застосування певної машини і свого каналу збуту. Хто повинен володіти машиною, а хто каналом збуту? Винахідник, оператор чи розповсюджувач? Якщо інновація є видом діяльності, для якої особливо складно скласти реалістичний контракт, відповідь на це питання полягає в тому, що новатору варто зібрати права власності на всі активи в одній компанії, навіть якщо це призведе до скорочення виробництва.

Наукові досягнення основоположників контрактної теорії застосовують для розв’язання широкого кола практичних проблем, оскільки більшість економічних відносин має договірну природу. Формальні та неформальні контракти наповнюють наше щодення життя: від оплати комунальних платежів до взаємин із колегами на роботі, від купівлі яблук на ринку до придбання авто. При цьому найбільшої ваги контрактна теорія набуває у сферах, критично залежних від асиметрії інформації, морального ризику, труднощів пошуку та оцінки якості товарів чи послуг.

Про дослідження лауреата

·          Неполные контракты и теория фирмы / Оливер Д. Харт // Природа фирмы : к 50-летию выхода в свет работы Р. Коуза «Природа фирмы» / [Рональд Г. Коуз, Харолд Демсец, Оливер Уильямсон и др.] ; под ред. О. И. Уильямсона, С. Дж. Уинтера ; пер. с англ. М. Я. Каждана. – Москва : Дело, 2001. – С. 206–236.

Нобелівська лекція

·       The 2016 Prize Lectures in Economic Sciences, 8 December 2016, Aula Magna, Stockholm University. [https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2016/hart-lecture.html]

Дослідження теорії контрактів

·        Fehr, Ernst, Oliver Hart, and Christian Zehnder. 2015. “How Do Informal Agreements and Revision Shape Contractual Reference Points?.” Journal of the European Economic Association 13 (1): 1-28.

·         Hart, Oliver. 2013. “Noncontractible Investments and Reference Points.” Games 4 (3): 437-456.

·        Hart, Oliver, Ernst Fehr, and Christian Zehnder. 2011. “Contracts as Reference Points-Experimental Evidence.” American Economic Review 101 (2): 493-525.

Дослідження теорії фірми

·        Borek, Christopher T, Angelo Frattarelli, and Oliver Hart. 2014. “Tax Shelters or Efficient Tax Planning? A Theory of The Firm Perspective On the Economic Substance Doctrine.” Journal of Law and Economics 57 (4): 975-1000

·        Borek, Christopher T, Angleo Frattarelli, and Oliver Hart. 2013. “Tax shelters and the theory of the firm.” VOX, July 2, 2013

·        Hart, Oliver. 2011. “Thinking about the Firm: A Review of Daniel Spulber's 'The Theory of the Firm'.” Journal of Economic Literature 49 (1): 101-113.

·        Hart, Oliver, and Bengt Holmstrom. 2010. “A Theory of Firm Scope.” Quarterly Journal of Economics CXXV (2): 483-513.

Дослідження корпоративних фінансів

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2015. “Liquidity and Inefficient Investment.” Journal of the European Economic Association 13 (5): 737-769.

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2011. “A New Capital Regulation for Large Financial Institutions.” American Law and Economics Review 13 (2): 453-490.

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2010. “How to Make a Distressed Bank Raise Equity.” Financial Times.PDF icon FinancialTimes-2010

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2010. ““Curbing Risk on Wall Street”.” National Affairs, 3, Spring, 20-34. Publisher's Version

Хольмстрем народився 18 квітня 1949 року в Гельсінкі. Представник шведської меншини в Фінляндії.

Хольмстрем отримав ступінь бакалавра наук з математики у Гельсінському університеті в 1972 році, а магістерський ступінь у 1975 році у Стенфордському університеті. Магістерська робота була присвячена дослідженням операцій. Докторського ступеня був удостоєний у 1978 році в Стенфордської вищій школі бізнесу.

Викладацьку діяльність почав у 1978-1979 роках на посаді асистента професора кафедри систем і досліджень операцій у Шведської школі економіки і ділового адміністрування (вищий навчальний заклад Фінляндії). Продовжив асистентом професора управлінської економіки в 1979-1980 роках і асоційованим професором в 1980-1983 роках в Школі менеджменту Келлога при Північно-Західному університеті. У 1983-1994 роках обіймав посаду повного професора економіки в Єльському університеті, а в 1985-1994 роках професор кафедри економіки і управління імені Едвіна Дж. Бейнеке при Вищої школи менеджменту Єльського університету. З 1994 року професор кафедри економіки і менеджменту, а з 1997 року професор кафедри економіки імені Пола Семюелсона Массачусетського технологічного інституту.

Був членом ради директорів в організаціях Куусакоскі Ltd (1989-2008), Проспект емісії (1994-1995), Nokia Corporation (1999-2012). Є чинним членом ради директорів «Фінського ділового та політичного форуму» з 2005 року, «Дослідницького інституту фінської економіки» з 2005 року, фонду університету Аалто з 2008 року.

10 жовтня 2016 Бенгту Хольмстрему і Оліверу Харту (США) була присуджена Нобелівська премія з економіки «за внесок в теорію контрактів». На думку нобелівського комітету, роботи Хольмстрема і Харта, присвячені аналізу контрактних домовленостей, заклали «інтелектуальні основи для розробки політики та інститутів у багатьох сферах, включаючи законодавство про банкрутство і політичні конституції».

У 1979 році Хольмстрем запропонував так званий «принцип інформативності» (пізніше його стали називати «принципом Хольмстрема»), суть якого полягає в залежності оплати праці агента від таких величин, які є істотними для оцінки дій цього агента, і на які слабо впливають не пов'язані з діями агента чинники. Хольмстрем пояснював, що не можна ставити винагороду агента в залежність від факторів, які істотно залежать від стану економіки. Наприклад, не можна прив'язувати винагороду до динаміки абсолютної вартості акцій компанії - більш правильно враховувати динаміку вартості цих акцій щодо динаміки вартості інших акцій у цій же галузі.

1982 р. Хольмстрем проаналізував динамічну ситуацію, при якій поточна зарплата працівника не залежить від його продуктивності. Замість цього, працівник мотивується до старанної роботи занепокоєнням за свою подальшу кар'єру і майбутню зарплату. На конкурентному ринку праці компанія повинна винагороджувати поточну продуктивність більш високими заробітками в майбутньому. Хоча це може виглядати як ефективна система винагороди і мотивації працівників, у неї є один істотний недолік: стурбованість кар'єрою може виявитися настільки сильною для працівників-новачків, що вони стануть працювати дуже інтенсивно, у той час, як старші фахівці будуть ухилятися від роботи. Ця модель Хольмстрема, пов'язана з кар'єрними побоюваннями, отримала застосування в іншому контексті - для аналізу відносин між політиками і тими, хто за них проголосував.

Теорія контрактів має великий вплив на безліч сфер - від управління організаціями до конституційного права. Завдяки роботам Б. Хольмстрема ми зараз маємо інструменти для аналізу не тільки фінансових умов договорів, але також договірного розподілу прав контролю, майнових прав та права на рішення для сторін договору. Внесок, зроблений лауреатом, допоміг зрозуміти безліч контрактів, які ми спостерігаємо в реальному світі. Вони також дали нам нові способи осмислення того, як повинні бути складені контракти - як на приватних ринках, так і в державній сфері.

з теорії контрактів і стимулів, особливо стосовно теорії фірми, корпоративного управління і проблем з ліквідністю під час фінансових криз.

Нобелівська лекція

·       The 2016 Prize Lectures in Economic Sciences, 8 December 2016, Aula Magna, Stockholm University. [https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2016/hart-lecture.html]

Дослідження контрактів та стимулів

·        Holmström B.R. Moral Hazard and Observability // Bell Journal of Economics, 10(1), 1979. — pp. 74-91

[https://faculty.fuqua.duke.edu/~qc2/BA532/1979%20Rand%20Holmstrom.pdf]

·        Holmström B.R. Moral Hazard in Teams // Bell Journal of Economics, 13(2), 1982. — pp. 324—340.

·        Holmström B.R., Milgrom P. Multitask Principal-Agent Analyses: Incentive Contracts, Asset Ownership, and Job Design // Journal of Law, Economics, and Organization, 7, 1991 — pp.24-52

[http://aida.econ.yale.edu/~dirkb/teach/pdf/holmstrom/1991%20multi-task.pdf]

·        Holmström B.R. Equilibrium Long-Term Labor Contracts // Quarterly Journal of Economics, 98, 1983. — pp. 23-54

Дослідження теорії фірми та корпоративного управління

·        Holmström B.R., Milgrom P. The Firm as an Incentive System // American Economic Review, 84(4), 1994 — pp. 972—991

[http://faculty.washington.edu/mfan/is582/articles/Holmstrom1994.pdf]

·        Holmström B.R., Roberts J. The Boundaries of the Firm Revisited // Journal of Economic Perspectives, 12(4), 1998 — pp. 73-94

Дослідження проблем з ліквідністю під час фінансових криз

·       Holmström B.R., Tirole J. Private and Public Supply of Liquidity // Journal of Political Economy, Vol. 106, No. 1 (February 1998) — pp. 1-40 — DOI: 10.1086/250001

·       Holmström B.R. Managerial Incentive Problems: A Dynamic Perspective // Review of Economic Studies, 66(1), Jan. 1999 — pp.169-182

[https://faculty.fuqua.duke.edu/~qc2/BA532/1999%20RES%20Holmstrom%20career.pdf]

Ангус Дітон народився в м. Единбург (Шотландія). А. Дітон отримав ступінь бакалавра (1967), магістра мистецтв (1971), а також доктора філософії (1974) у Кембриджському університеті. Протягом 1967–1968 рр. працював у Governor and Company of the Bank of England. У 1976–1983 рр. він був професором економетрики Бристольського університету. У 1979-1980 рр. виконував обов’язки запрошеного професора в Принстонському університеті. З 1983 р. працює на економічному факультеті в Принстонському університеті, спеціалізуючись на проблемах мікроекономіки.

Ангус Дітон у 1978 році став першим лауреатом Економетричного товариства та отримав медаль Фріша. Член Американської академії мистецтв і наук (1992), член Британської академії (2001), член Королівського товариства Единбурга (2010). У 2009 р. він став президентом Американської економічної асоціації, протягом 2004–2005 рр. був віце-президентом. У 2012 р. отримав нагороду BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Award. Член Американського філософського товариства (2014). 28 квітня 2015 р. був обраний членом Національної Академії наук.

Свою увагу А. Дітон зосередив на дослідженні питань добробуту та економічного розвитку, а також порівнянні здоров’я населення та рівня багатства і бідності досліджуваних країн. Нобелівський комітет підкреслив три взаємозалежних досягнення А. Дітона: новий підхід до оцінки попиту на різні товари, дослідження взаємозв’язку між доходом і споживанням та роботу щодо вимірювання рівня життя та бідності.

Рівень життя і бідність. Учений розробив досконалі шляхи оцінки та порівняння рівня добробуту й бідності в географічному і часовому вимірах. Методологія Дітона полягає у вивченні споживання в різних країнах світу на індивідуальному рівні. Його дослідження спрямовані на детермінанти здоров'я в багатих і бідних країнах, а також на вимірювання бідності в Індії і у всьому світі. Аналізував обстеження домашніх господарств. Доводив наявність прямого зв'язку між матеріальним достатком і відчуттям щастя. При цьому, згідно з висновками ученого, виявилося, що вважають себе  найщасливішими ті з американців, хто заробляє близько $75000 на рік.

Оцінка попиту. Одним з головних напрямків діяльності А. Дітона є розробка так званої «ідеальної системи попиту», що являє собою комплекс математичних рівнянь для товарів. У ній, зокрема, визначається, як попит на кожний товар залежить від рівня цін, доходів споживачів та різних демографічних факторів. «Ідеальна система попиту» залишається загальновизнаним методом вивчення наслідків економічної політики, індексів інфляції, а також порівняння стану та динаміки купівельної спроможності населення в різних країнах світу.

Дохід і споживання. Також А. Дітон досліджує взаємозв'язок між обсягами доходів та споживання. На його думку, середній дохід є хибним показником соціально-економічного розвитку країни, адже можливо як рівномірний розподіл доходів, так і більш широке відхилення доходів від середнього рівня, у результаті якого більшість населення опиняється за межею бідності. Парадокс Дітона, полягає в тому, що обсяги споживання в цілому змінюються не так різко, як коливаються сукупні доходи. Для кращого розуміння макроекономічних процесів необхідно досліджувати динаміку індивідуальних доходів і споживчих рішень на мікрорівні. А. Дітон запропонував новий методологічний підхід до оцінки даних про доходи громадян на основі аналізу кількості даних про реальні споживчі витрати на рівні домогосподарств та їх груп. Такий підхід до дослідження, незважаючи на високу вартість збору інформації, має велике практичне значення в роботі міжнародних фінансових організацій − донорів країн. Знаючи на покупку яких товарів домогосподарства спрямовують додаткові доходи, отримані від зарубіжних донорів, можна набагато краще організувати процес надання допомоги, максимально покращуючи ефект і забезпечивши цільове використання виділених коштів. На основі дослідження мікроданих Дітон зумів довести, що межа бідності не може бути однаковою для всіх країн і виражатися цифрою мінімального доходу.

Праці А. Дітона доводять, що хибний підхід щодо визначення обсягів витрат пересічними громадянами на основі визначення середнього доходу, може мати вкрай негативний вплив на визначення перспектив формування попиту на окремі товари і послуги. В українських реаліях за умови існування надприбутків олігархів та перебування більшості населення за межею або на межі бідності середній дохід не відображає реального стану справ в економіці, а обчислення соціальних витрат на його основі залишається засобом маніпулювання громадянською думкою та перерозподілу коштів не в інтересах бідних громадян України. Для формулювання висновків щодо реального попиту на товари і послуги в українському соціумі необхідно вивчати доходи і видатки населення на мікрорівні.

Аналіз взаємозв’язків між добробутом та економічним розвитком

Case, Anne, and Angus Deaton. Rising Morbidity and Mortality in Midlife Among White Non-Hispanic Americans in the 21St Century // Proceedings of the National Academy of Sciences. – 2015. – 1-6. – Режим доступу: http://www.pnas.org/content/early/2015/10/29/1518393112.full.pdf?sid=c9772399-e254-46a8-9da6-33b3fdf014dd

Deaton, Angus. On Tyrannical Experts and Expert Tyrants // The Review of Austrian Economics. – 2015. – 28 (4): 407-412. – Режим доступу: http://scholar.princeton.edu/sites/default/files/deaton/files/deaton_on_tyrannical_experts_and_exper_tyrants_rae_2015.pdf

Case, A, and A Deaton. Suicide, Age, and Wellbeing: An Empirical Investigation // Nber Working Paper, no. 21279, 2015. – Режим доступу:  http://scholar.princeton.edu/sites/default/files/deaton/files/suicide_aging_and_wellbeing_boulders_revised_june_8_2015.pdf

Steptoe, Andrew, Angus Deaton, and Arthur A Stone. 2014. “Subjective Wellbeing, Health, and Ageing // The Lancet. – 2014. – 385 (9968). – Р. 640-648.  – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Steptoe%20Deaton%20and%20Stone%20Lancet%202015.pdf

Deaton, A, and A Stone. Grandpa and the Snapper: The Wellbeing of the Elderly Who Live with Children // In Discoveries in the Economics of Aging. Chicago: University of Chicago Press, 2014. – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Deaton_Grandpa_and_the_Snapper.pdf

Deaton, A, and B Aten. Trying to Understand the Ppps in Icp 2011: Why Are the Results so Different? // Nber Working Paper No. 20244 (Revised March2015). – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Deaton_Aten_Trying_to_understand_ICP_2011_V5.pdf

Deaton, A, and A Stone. Evaluative and Hedonic Wellbeing Among Those with and Without Children at Home // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. – 2014. – № 111 (4): 1328-1333. – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Evaluative%20and%20Hedonic%20Wellbeing%20PNAS%20January%202014.pdf

Deaton, A, and A Stone. Do Context Effects Limit the Usefulness of Self-Reported Wellbeing Measures // Research Program in Development Studies Working Paper #288. – 2013. – Режим доступу:

http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Context%20effects%20and%20wellbeing%20july%20all.pdf

Deaton, A. Reshaping the World: The 2005 Round of the International Comparison Program // In Measuring the Size of the World Economy: The Framework, Methodology, and Results from the International Comparison Program. Washington, DC: World Bank, 2013. – Режим доступу:  http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Deaton_Reshaping_the_World_July2014.pdf

Coffey, D, A Deaton, J Dréze, D Spears, and A Tarozzi. Stunting Among Children: Facts and Implications // Economic and Political Weekly. ­ 2013. – 48 (34) – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Coffey_Deaton_Dreze_Tarozzi_Stunting_among_Children_EPW%202013.pdf

Deaton, A. The Great Escape: Health, Wealth, and the Origins of Inequality / A. Deaton. – Princeton: Princeton University Press. Available at Amazon, 2013.