Історія: присудження премії

Автор: Редактор on . Posted in Нобелівські лауреати

Нобелівська премія з економіки офіційно називається Премією Шведського державного банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля. Вона була заснована Банком Швеції з нагоди 300-річчя Банку в пам'ять Альфреда Нобеля і присуджується за досягнення в  дослідженнях у галузі економічних наук. Першу премію в галузі економічних наук було присуджено Рагнару Фрішу і Яну Тінбергену в 1969 році.

На кінець 2015 року Нобелівську премію з економіки отримали 76 економістів.

Нобелівська премія в галузі економічних наук присуджується Королівською шведською Академією наук у Стокгольмі відповідно до тих принципів, згідно з якими Нобелівські премії присуджувалися з 1901 року. Ім’я лауреата Нобелівської премії з економіки оголошується 12 жовтня, а церемонія вручення премії проходить 10 грудня в Стокгольмській Ратуші в річницю смерті Альфреда Нобеля щорічно. Премія може бути розділена не більш ніж між трьома номінантами. Виплачується премія за рахунок коштів, переданих держбанком Швеції в розпорядження фонду Нобеля, однак обирає лауреатів Шведська королівська академія наук.

Критерії відбору кандидатів та процедура

присудження Нобелівської премії

Право вносити пропозиції щодо присудження премії мають:

1. Шведські та іноземні члени Королівської Шведської академії наук;

2. Члени призового Комітету премії банку Швеції;

3. Лауреати премії, які отримали її раніше;

4. Постійні викладачі відповідних дисциплін в університетах і коледжах Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії та Норвегії;

5. Щонайменше шість університетів або коледжів, де є відповідні кафедри, обрані для відповідного року Королівською академією наук з метою забезпечити належний розподіл премій між різними країнами і місцями навчання;

6. Інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції.

Процес вибору лауреата

Вибір лауреатів

Шведська Королівська Академія Наук несе відповідальність за вибір лауреатів у галузі економічних наук із числа рекомендованих кандидатів. Комітет є робочим органом, що оцінює кандидатури. Він складається з п’яти членів.

Процес висунення лауреатів у галузі економічних наук

Процес вибору лауреата чергової премії включає наступні етапи:

1. Вересень.Нобелівський комітет конфіденційно висилає номінаційні форми встановленого зразка близько 3000 відомим вченим усього світу, яких Нобелівський фонд визнав гідними для участі у виборах лауреата премії, для заповнення.

2. Лютий. Заповнені форми Нобелівський комітет повинен отримати не пізніше 31 січня наступного року. Комітет відбирає претендентів, згаданих хоча б кілька разів (близько 250 – 350 вчених).

3. Березень – Травень.Консультації з експертами.Авторитетні експерти з великої кількості запропонованих претендентів оцінюють роботу і відбирають найкращих.

4. Червень – Серпень. Написання звіту. Комітет формує доповідь із рекомендаціями, підписану всіма членами Комітету. Нобелівський комітет складає повідомлення Шведській королівській академії наук на підставі отриманих від експертів відгуків.

5. Вересень. Комітет затверджує доповідь, що містить рекомендації щодо фінальних кандидатів у члени Академії. Звіт обговорюється на двох засіданнях економічної секції Академії.

6.Жовтень. Шведська королівська академія наук вибирає лауреатів більшістю голосів. Рішення остаточне і оскарженню не підлягає.

7. Грудень. Лауреати (лауреат) отримують премію на урочистій церемонії вручення, що проходить 10 грудня в Стокгольмі. Окрім премії вручається Нобелівська медаль і диплом, а також документ, що підтверджує призову суму.

Список лауреатів

Автор: Редактор on . Posted in Нобелівські лауреати

 

Список лауреатів Нобелівської премії з економіки

Рік присвоєння нобелівської премії

Прізвище та ім’я нобелівського лауреата

Тематика економічних досліджень. Обгрунтування

1

1969

Рагнар Антон Кіттілх Фріш

За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів

2

Ян Тінберген

3

1970

Пол Ентоні Семюелсон

За наукову роботу, що розвинула статичну і динамічну економічну теорію та сприяла підвищенню рівня аналізу в економічній науці

4

1971

Саймон Сміт Кузнець

За емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке призвело до нового, глибшого розуміння економічної і соціальної структури і процесу розвитку в цілому

5

1972

Джон Річард Хікс

За новаторський внесок у загальну теорію рівноваги і теорію добробуту

6

Кеннет Джозеф Ерроу

7

1973

Василь Васильович Леонтьєв

За розвиток методу «витрати – випуск» і за його застосування до важливих економічних проблем

8

1974

Карл Гуннар Мюрдаль

За основні роботи з теорії грошей і економічних коливань і глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних явищ

9

Фрідріх Авґуст фон Гайєк

10

1975

Леонід Віталійович Канторович

За внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів

11

Т'яллінг Чарльз Купманс

12

1976

Мілтон Фрідмен

За досягнення в галузі аналізу споживання, історії грошового обігу і розробки монетарної теорії, а також за практичний показ складності політики економічної стабілізації

13

1977

Бертіл Готтхард Олін

За новаторський внесок у теорію міжнародної торгівлі, і міжнародного руху капіталу

14

Джеймс Мід

15

1978

Герберт Саймон

За новаторські дослідження процесу ухвалення рішень у рамках економічних організацій

16

1979

Теодор Вільям Шульц

За новаторські дослідження економічного устрою країн, що розвиваються

17

Вільям Артур Льюїс

18

1980

Лоуренс Роберт Клейн

За створення економічних моделей і їх застосування до аналізу коливань економіки та економічної політики

19

1981

Джеймс Тобін

За аналіз стану фінансових ринків і їх впливу на політику ухвалення рішень в області витрат, на положення з безробіттям, виробництвом і цінами

20

1982

Джордж Стіглер

За новаторські дослідження промислових структур функціонування ринків, причин і наслідків державного управління

21

1983

Жерар Дебре

За внесок у наше розуміння теорії загальної рівноваги і умов, за яких загальна рівновага існує в деякій абстрактній економіці

22

1984

Річард Стоун

За фундаментальний внесок у розробку системи національних рахунків й істотне вдосконалення основ емпіричного економічного аналізу

23

1985

Франко Модільяні

За аналіз поведінки людей стосовно їх заощаджень

24

1986

Джеймс Макґілл Б'юкенен

За дослідження договірних і конституційних основ теорії прийняття економічних і політичних рішень

25

1987

Роберт Мертон Солоу

За фундаментальні дослідження в області теорії економічного росту

26

1988

Моріс Алле

За внесок у сучасну економічну теорію, пов’язаний із розробкою: загальної теорії рівноваги й оптимального розподілу ресурсів, теорії капіталу й економічного зростання, теорії грошей і циклів, теорії вибору в умовах ринку

27

1989

Трюґве Маґнус Гаавельмо

За його роз'яснення в основах теорії ймовірностей і аналіз одночасних економічних структур

За його роз'яснення в основах теорії ймовірностей і аналіз одночасних економічних структур

28

1990

Гаррі Марковіц

За створення теорії вибору портфельних інвестицій

29

Мертон Говард Міллер

За фундаментальний внесок у теорію фінансування корпорацій

30

Вільям Шарп

За внесок у теорію формування ціни фінансових активів

31

1991

Рональд Гарі Коуз

За відкриття і пояснення сутності трансакційних витрат та майнових прав для інституціональної структури та функціонування економіки

32

1992

Гері Стенлі Беккер

За розширення сфери застосування мікроекономічного аналізу на широкий діапазон людської поведінки та взаємодії між індивідами

33

1993

Роберт Вільям Фогель

За внесок в оновлення досліджень економічної історії з застосуванням економічної теорії та кількісних методів з метою пояснення економічних та інституціональних змін

34

Дуглас Сесіл Норт

35

1994

Джон Харсані

За аналіз рівноваги в теорії некооперативних ігор

36

Джон Форбс Неш

37

Райнхард Зелтен

38

1995

Роберт Емерсон Лукас

За розвиток і застосування гіпотези раціональних очікувань, трансформацію макроекономічного аналізу і поглиблення розуміння економічної політики

39

1996

Джеймс Міррліс

За вклад в економічну теорію стимулів за наявності асиметричної інформації

40

Вільям Вікрі

За схему аукціону (торгів) — класичний взірець асиметричної інформації

41

1997

Роберт Мертон Кархарт

За роботи з ціноутворення на опціони і пасиви корпорацій

42

Майрон Сам’юел Шоулз

За розробку нового методу визначення вартості «вторинних» (похідних) паперів

43

1998

Амартія Кумар Сен

За внесок в економічний аналіз добробуту населення

44

1999

Роберт Александер Манделл

За аналіз монетарної і фіскальної політики при різних обмінних курсах і за аналіз оптимальних валютних зон

45

2000

Джеймс Джозеф Хекман

За розвиток теорії та методів аналізу соціально-економічних факторів і, зокрема, залежності рівня освіти, місця проживання від економічних умов життя конкретної особи

46

Даніел МакФадден

За розробку теорії і методів для аналізу дискретного вибору

47

2001

Джордж Акерлоф

За аналіз ринків з несиметричною інформацією

48

Майкл Спенс

49

Джозеф Юджин Стігліц

50

2002

Даніель Канеман

За застосування психологічної методики в економічній науці, особливо — під час дослідження формування думок і ухвалення рішень в умовах невизначеності

51

Вернон Ломакс Сміт

За лабораторні експерименти як засіб в емпіричному економічному аналізі, особливо в аналізі альтернативних ринкових механізмів

52

2003

Роберт Фрай Енгель

За метод аналізу тимчасових рядів в економіці на основі математичної моделі з авторегресійною умовною гетероскедастичністю (ARCH)

53

Клайв Вільям Джон Грейнджер

За метод коінтеграції для аналізу тимчасових рядів в економіці

54

2004

Кідланд Фінн Ерлінг

За внесок у вивчення впливу фактора часу на економічну політику і за дослідження рушійних сил ділових циклів

55

Едвард Прескотт

56

2005

Ісраель Роберт Джон Ауманн

За поглиблення розуміння суті конфлікту і співпраці шляхом аналізу теорії ігор

57

Томас Кромбі Шеллінг

58

2006

Едмунд Фелпс

За аналіз міжчасового обміну в макроекономічній політиці

59

2007

Лео (Леонід Соломонович Гурвіц

За створення основ теорії оптимальних механізмів

60

Роджер Брюс Майєрсон

61

Ерік Старк Мескін

62

2008

Пол Робін Кругман

За аналіз структури торгівлі і географічного розподілу економічної активності

63

2009

Елінор Остром

За дослідження в галузі економічного управління

64

Вільямсон Олівер

65

2010

Пітер Артур Даймонд

За дослідження ринків з моделями пошуку

66

Дейл Томас Мортенсен

67

Крістофер Антоніо Піссарідес

68

2011

Томас Сарджент

За емпіричні дослідження причинно-наслідкових зв’язків у макроекономіці

69

Крістофер Альберт Сімс

70

2012

Елвін Еліот Рот

За теорію стійкого розподілу та практику моделювання ринку

71

Ллойд Ставелл Шеплі

72

2013

Юджин Фама

За емпіричний аналіз цін на активи

73

Ларс Пітер Гансен

74

Роберт Джеймс Шиллер

75

2014

Жан Тіроль

За науковий аналіз ринкового впливу і регулювання

76

2015

Ангус Дітон

За аналіз споживання, бідності та добробуту

77

2016

Олівер Саймон д'Арсі Харт

За внесок у розвиток теорії контрактів

78

Бенгт Роберт Хольмстрем

79

2017

Річард Талер

За внесок до поведінкової економіки

80

2018

Вільям Нордхаус

За інтеграцію змін клімату в довготривалий макроекономічний аналіз